Пектораль з Товстої могили

Скроневі прикраси, Товста могила

Залізний меч та золоті піхви. Накладки на руків'я та піхви прикрашені сценами боротьби тварин, Товста Могила.

Гривна з двома групами фігур левів та завершеннями у формі передніх частин оленів, Товста Могила.

Пектораль, Товста Могила

Розкопки кургану Товста Могила, 1971 р.

Борис Миколайович Мозолевський та його знахідка

Головний убір скіфської цариці, Товста Могила.

Скіфський курган Товста Могила на початку розкопок, 1970 р.

Міліціонери та дружинники засвідчують факт дорогоцінної знахідки. Мозолевський у глибині кадру, з цигаркою.

Навесні 1971 року з’явилась можливість вести розкопки Товстої Могили, але починати треба було негайно. Борис Мозолевський узявся за цю величезну роботу, маючи у своєму розпорядженні тільки бригаду скреперистів, згодом до нього приєднався молодий лаборант. Щодня він уставав на світанні й цілоденно без відпочинку й вихідних працював. Спочатку повністю зняли землю з половини кургану – видно стало всі шари ґрунту, всі особливості будови земляного насипу. Потім стали знімати другу половину кургану. У ньому археологи знайшли великий комплект бронзових оздоб поховальної упряжі. Але це ще було не все. На той час Мозолевський мав вже цілком згуртований колектив однодумців з учених, студентів та молоді з міста Орджонікідзе. До них приєдналася також німецька професорка Рената Роллє.

Розкопки Товстої Могили настільки зацікавили жителів міста Орджонікідзе, що кожен намагався допомогти вченим чим тільки міг. Допомагали підприємства й окремі люди, найбільше — директор гірничо-збагачувального комбінату Григорій Лукич Середа.

Курган було частково пограбовано, але все ж він приховував у собі величезні скарби. В цій могилі поховали скіфську царицю з дитиною, а при них — троє слуг. Знайшли кістяки коней, вози, дорогий посуд, різноманітне господарське начиння.

Вивчивши кістки тварин (коней, диких кабанів, оленів), виявлених у глибокому рові біля кургану Товста Могила, палеозоолог В.І. Бібікова встановила, що у поминальній тризні брало участь від 2,5 до 3 тис. чоловік. Приблизно така ж кількість людей брала участь у спорудженні насипу кургану, землю для якого возили на возах з заплави річки Солоної, розташованої в 5 км від Товстої Могили. Виходячи з можливостей одного працівника з возом (2 ходи в день по 0,5 м3 землі) археолог Б. Мозолевський підрахував, що на спорудження кургану пішло від 4 до 8 днів.

«Я знайшов її, розчищаючи долівку підземелля 21 червня о 14 годині 30 хвилин. Моя фантазія виявилася убогою, щоб уявити собі щось подібне до розкопок. І я впевнений, що не тільки моя». Так пізніше описав археолог момент, коли перед ним неждано зблиснула пектораль.

Пектораль являє собою культову річ, що відображає світогляд скіфів, їхні космогонічні уявлення. Поле її поділене на три яруси: в нижньому — тварини, в середньому — рослинний світ, а верхній ярус зображає життя людей. В ній 1150 грамів золота 958-ї проби, діаметр — 30,6 сантиметра. Вражає високохудожня робота давніх майстрів, фігурки людей, тварин, птахів об’ємні, виконані надзвичайно реалістично.

У стародавньому світі пектораль була досить поширеним атрибутом і виконувала різні функції: від захисних («пектус» з латинської перекладається як груди, тому її носили воїни) i до ритуальних (була символом влади). Зважаючи на матеріальну та художню цінність Скіфської пекторалі, вона виконувала останню функцію. Прикрасу знайшли в кургані, де було чоловіче поховання, — поруч із нею лежав меч у золотих піхвах, тому дослідники припускають, що прикраса належала скіфському правителю, який також виконував сакральні функції. «Безперечно, Скіфська пектораль має сакральний характер, можливо, навіть мала певне значення у здійсненні ритуалів — з цього приводу є різні інтерпретації, — пояснює Любов Клочко, провідний науковий співробітник відділу історії ювелірного мистецтва в Україні Музею історичних коштовностей України. — Важко однозначно сказати, кому пектораль належала. Але відомо, що у скіфів, як у всіх давніх народів, на царя покладалися також і жрецькі функції. Про це писав і Борис Мозолевський, підтвердження цьому є також у працях Геродота».

Деякі дослідники припускають, що Скіфська пектораль — це календар. Щоправда, щоб вирахувати природні цикли за нею, потрібнi неабиякі здібності провидця, адже видимих календарних ознак пектораль не має. Натомість певна циклічність на ній представлена. Виріб складається з трьох ярусів: на нижньому зображені звірі, на середньому — квіти, на верхньому — люди. Трактується це наступним чином: тваринний світ — світ смерті, людський — світ життя, а між ними — дерево життя, що сполучає й пов’язує два світи. Словом, пектораль представляє уявлення скіфів про світобудову. Кожна деталь тут — символ. Так, у куточках верхнього ярусу зображені птахи у польоті: Мозолевський це розглядав як втілення безмежності простору. А от по боках нижнього ярусу знаходяться коники–стрибунці: «це символи одвічної тиші степу», тобто смерті, писав Мозолевський. Тут також можна згадати й про календарні ознаки прикраси — на верхньому ярусі зображені самки з приплодом. «Тому верхній ярус також трактують як приготування до святкування нового року, який у скіфів приходив навесні, адже зображення потомства вказує саме на цей період», — додає Любов Клочко.

За пектораллю можна вивчати багато граней життя скіфів: їхні вірування, символіку, побут, господарство, одяг. Дивує, наскільки досконало тут представлені зображення звірів та людей — вирізьблено кожен м’яз, кожну складку одягу. Тому відразу виникло питання: хто і де зробив цей витвір мистецтва? Найбільш поширена теорія, що золоту пектораль створили давньогрецькі ювеліри на замовлення скіфської знаті. Першовідкривач знахідки Борис Мозолевський також схилявся до цієї версії. «Пектораль виготовлена під безпосереднім впливом Парфенона самобутнім митцем, який, користуючись зовсім іншим матеріалом, зміг піднятися до найвищих ідей мистецтва», — пише він у книзі «Скіфський степ». Деякі ж сучасні дослідники схиляються до думки, що пектораль — справа рук аборигенних майстрів. «Ми з колегами вважаємо, що це робота боспорського майстра. Можливо, вона була зроблена в давньому місті Пантикапеї (нині місто Керч). Сюжет зображень на цьому витворі мистецтва характерний для індоєвропейських народів», — вважає старший науковий співробітник Музею історичних коштовностей України Наталя Малюк. Але це все не остаточні висновки. Вивчення пекторалі продовжується дотепер.

Борис Мозолевський
Наталя Малицька