Вулиця Чкалова, 6: будинок скромного фельдшера

Цей будинок збудовано під час другої хвилі «будівельної лихоманки», яка нахлинула на місто на межі 1900-1910-х років. Витончені і досить великі модерні будівлі, які піднялись на ділянці, мало відрізнялись від аналогічних будівель епохи.


На планах міста XVIII - початку XIX століть цей квартал вказується більш ніж невизначено. На планах 1790-х рр., розроблених Іваном Старовим, його межі близькі до сучасного складного плану. У наступних проектах 1806 р. і 1817 р. у меншій мірі враховується складний рельєф місцевості і чітко простежується прагнення до максимального спрощення планування. Це тяга до спрощення позначилась і на цьому кварталі. У планах початку XIX ст. сучасну Виконкомівську вулицю зображують абсолютно прямою. Передбачалось, що до вулиці Чкалова вона вийде в районі будинку № 4, сучасна вулиця Володарського стане її продовженням, а прилеглі квартали отримають правильні прямокутні обриси. Однак щось не склалося, і цей план так і залишився на папері, а район все ж таки був забудований з більш раннього варіанту.

Квартал забудовувався досить довго і повністю сформувався тільки на початку 1820-х рр. Складна форма кварталу і помилки місцевих землемірів призвели до появи в кварталі самих різних за формою ділянок. Так, наша ділянка, що носила № 231 по 3-й поліцейській частині міста, мала по вулиці 9,50 саж., а по задньому кордону - 7,50. При цьому, на диво, її бічні сторони вважалися однаковими по довжині, по 33,50 саж.

Ким були перші власники ділянки, встановити поки не вдалося. Дані є тільки на кінець 1890-х рр., коли власником значився міщанин Іван Петрович Жуков. У цей час на садибі розміщувалося кілька скромних ліпляних хаток. І. Жуков помер в середині 1900-х рр., залишивши садибу своїй дружині Марії Іванівні. Заповіт його було затверджено Катеринославським окружним судом 8 листопада 1907, але Марія Іванівна володіла будинком менше року.

12 вересня вдова продала свій будинок старшому медичному фельдшеру Івану Дмитровичу і його дружині Агафії Микитівні Купрєй. За ділянку площею в 445 саж. разом з усіма будівлями вона взяла 11 800 крб. В цій купівлі не було нічого незвичайного. Небагаті катеринославці купили скромний будинок для скромного життя. Але це виявилось далеко не так. На диво, бідний фельдшер починає стрімко забудовувати ділянку. Вже через два роки на ділянці стояв великий триповерховий будинок на 5 квартир, найбільшу з яких, що займала весь перший поверх, заселили домовласники. У 1913 р. сім'я Купрєй значно розширює свою ділянку, докуповуючи землю у сусіда Степана Агапіевіча Кравченко. 21 квітня вони купили у нього 31,50 саж. для виправлення трикутної форми ділянки. А 3 жовтня вони докупили у нього ще 94 саж. в глибині кварталу для організації госпдвору. Все це розширення обійшлося їм в 4 000 крб.

Розширення ділянки знадобилося для будівництва ще двох корпусів прибуткових будинків: чотириповерхового на 8 квартир і двоповерхового на 4 квартири. Корпуси ці були закінчені і почали заселятися в середині 1914 р. Загальна вартість будівель, розташованих в цей час на ділянці, склала 56 900 крб., а земля оцінювалась ще в 11 410 крб. (майже стільки ж, скільки коштувало все домоволодіння при купівлі). Прибутковість комплексу оцінювалась в 8796 крб. Зрозуміти причини такого швидкого будівництва великого прибуткового будинку сьогодні просто неможливо. Фельдшерську сім'ю важко зарахувати до заможної. Документи про взяті ними кредити на будівництво відсутні. Кредит у банку вони взяли вже після закінчення будівництва.

У 1915 р. Купрєй продовжують підвищувати прибутковість свого будинку і восени підключають його до міської каналізації (велика рідкість не тільки в цей час, але і значно пізніше), витративши на це близько 10 000 крб. Але вже в наступному році вони продають повністю налагоджену справу.

22 червня 1916 будинок переходить у загальне володіння катеринославських міщанок Тамари Рувімовни Бранзбург, Рухлі Бенціоновни Аронової, Хаї Берковни Келлєрман. Вартість будинку в цей час уже складає 90 000 крб. Подальша доля будівлі наочно відображає як потрясіння, що відбувались в країні, так і темпи інфляції. Через пару місяців після Лютневої революції, 23 травня 1917 р., «товариство на паях», що володіло будинком, продає його селянинові Тифліської губернії Івану Васильовичу Елашвілі за 120 000 крб. 13 листопада 1917, незабаром після Жовтневої революції, Елашвілі продає будинок Розі Ісааківні Файнштейн. 3/16 лютого 1918 р., коли в місті вже повністю господарювали більшовики, а великі прибуткові будинки начебто були націоналізовані, Роза Ісааківна змогла продати його Семену Михайловичу та Івану Семеновичу Смоляковим, взявши з них всього 275 000 крб. Смолякови виявились, на диво, завбачливі. Продати будинок вони встигли 16 вересня 1918 року, не після чергового соціального потрясіння, а до нього. Останнім власником будинку став Шендель Вульфович Фрідман, у якого будинок і був відібраний державою.

Валентин СТАРОСТІН,
начальник інформаційного центру МГО «Інститут Україніки»