Південна, 8: перший будинок на вулиці

Цей будинок ні саме давнє, ні саме значне спорудження на цій короткій вулиці. Тим не менш, за дивним збігом обставин, він справді є першим будинком колишньої Греківської, потім Кашена, а нині Південної вулиці.


До межі XIX-ХХ столітть ця земельна ділянка існувала досить віртуально. Розташована в межах самовільно виниклої в 1820-х рр.. слободи Жандармської балки, на березі річки, що носила чудну назву Жандармська канава, ділянка формально не існувала. Проте проблеми, пов'язані, щоправда, не стільки з нею, скільки в цілому з усією слободою, були цілком реальні.

Перші кілька десятилітть існування слободи пройшли досить мирно. Тільки з 1859 р., коли був вибудований кам'яний міст через річку по сучасній вулиці Шевченка, влада починає намагатись упорядкувати слободу, але без особливого завзяття. Серйозні проблеми почалися тільки в 1869 р., коли було прийнято рішення про будівництво ще одного моста між Нагірною і Козачою вулицями. Відселити бідноту, шо тут кублилась, виявилось неймовірно складно, і місто змогло закінчити цей процес тільки в 1872 р. А вже в 1873 р. через балку був «перекинутий дерев'яний міст на високих кроквах».

Виникли при його будівництві проблеми змусили владу звернути на слободу більш пильну увагу. 26 травня 1879 року Міська Дума обрала спеціальну комісію для врегулювання балки. Розроблений проект передбачав розчищення дна балки від будинків, розбивку слободи на 10 кварталів, реорганізацію 241 домоволодіння в 99 повноцінних ділянок, будівництво нового мосту між Влучною та Базарною вулицями. Відсутність коштів, внутрішні конфлікти в Думі, недооцінка важливості проекту неабияк затягнули його узгодження. МВС він був затверджений тільки 10 жовтня 1888 р.

З цього моменту Міська Управа досить жорстко стежила за знесенням будівель, обміном і злиттям ділянок, забороняла нове будівництво, якщо воно йшло врозріз з проектом. Так у 1890 р. виник провулок по правому березі Жандармської канави, між Поліцейською та Нагірною вулицями.

Досить швидко він був забудований прибутковими будинками. Але в цілому проведені заходи мало що змінили. Ситуація різко змінилася після катастрофи, яка спіткала місто в 1891 р. Під час сильної зливи канава вийшла з берегів. У слободі була зруйнована маса будівель, їх уламки геть забили вхід в міські колектори, і вода ринула по вулицях центру, заливаючи магазини та склади в перших поверхах та підвалах. Потрясіння було настільки сильним, що вже в наступному році влада почала енергійне відселення слободи, яке було підхльоснуте потужною зливою, що сталась знову.

Протягом кількох років було повністю розчищено дно балки, очищено та укріплено русло річки.

У 1897 р. містом розробляється проект кам'яного колектора між Поліцейською та Нагірною вулицею. Роботи з його будівництва були розпочаті в 1899 р, а закінчені вже в 1900 р. Поверх колектора була прокладена нова вулиця. За її лівим боком стояли будинки, збудовані за розташованим тут провулком (за клопотанням їх власників вулиця і отримала назву Греківська, на честь міського голови І. Грекова), а ось права сторона виявилася незабудованою. Особливого ажіотажу це не викликало, оскільки ділянки виявилися не особливо придатними для великого будівництва, але нові будівлі тут все ж таки з'явилися. Першим з них і став побудований в 1902 р. будинок Чернігівського міщанина Йоселя-Лейбова Глозмана по Греківській, 8.

Однак розплатитися за спорудження нового будинку Глозман не зміг. Вже 28 квітня 1903 дворове місце з кам'яним триповерховим будинком, колодязями та іншими речами було продано за торгами при Катеринославському окружному суді. Нової господинею будинку стала дружина інженера-хіміка і великого будівельного підрядчика Мойсея Самойловича Брука — Зельда Марківна Брук. Принципово будинок з його 12 квартирами, крамницею і пекарнею виправдав очікування власників. Оцінюванний в 26 200 крб. він давав пристойний дохід у 4668 крб. на рік. А ось надії на продовження будівництва вулиці Греківської та створення в балці абсолютно нового району (це істотно підняло б і вартість будинку, і оренди) не виправдалися. Подальше будівництво колектора і прокладка вулиці були занадто коштовними і нерентабельними. До того ж з будинком виникли проблеми. Він дав несподівано сильну і нерівномірну усадку. При огляді міським архітектором Д. Скоробогатовим виявилось, що при будівництві була порушена інструкція, за якою фундаменти будівлі повинні були бути закладені нижче фундаментів колектора. Висновок все ж був досить позитивним: усадка тривати не буде, а колектор не пошкоджений, і загрози їх руйнування немає. Тим не менш неприємний осад залишився.

У середині 1911 року З. Брук закладає будівлю за 15 700 крб. в харківському Земельному банку, а вже 8 жовтня продає його селянці Марії Михайлівні Шалабіній, взявши за нього 27 500 крб. (з урахуванням боргу). Останніми передреволюційними власниками будинку стали Ель Беркович і Хая Хацкелевна Лозінські, що купили його у Шалабіної 11 січня 1914 р.

Валентин СТАРОСТІН,
начальник інформаційного центру МГО «Інститут Україніки»