Вулиця Артема, 29: несподівана лікарня

Цей багато оздоблений будинок зовсім не схожий на лікарняну будівлю. За всіма зовнішніми ознаками він є прибутковим будинком для середнього класу з пристойними квартирами і лавками. Тим не менш, тут дійсно працювала лікарня, щоправда, недовго.


Земельна ділянка № 326 в третій поліцейській частини міста Катеринослава була відведена під забудову ще в середині ХІХ ст. Перші власники, схоже, не дуже поспішали її забудувати. Велика садиба мала більш ніж скромний будинок, але при ньому було створено великий сад. Ця епоха в житті будинку завершилася 23 листопада 1894, коли його власник диякон Іван Васильович Пихаев продав будинок міщанину Лігунскої спілки, Шавельского повіту, Ковенської губернії Мордуху Шнайдеру.

Міщанин Шнайдер одразу ж продав половину ділянки розміром 16х11 саж. катеринославським міщанам Ізраїлю і Бенціону Шмул'євим Коткам. На виторговані гроші він збудував двоповерховий корпус (перший поверх кам'яний, другий - дерев'яний, обкладений цеглою) на чотири квартири. Однак у Шнайдера щось не задалося. У 1895 р. він бере позику в 7000 крб. під заставу свого будинку, а вже 16 березня 1896 продає свою ділянку Катеринославському міщанину Є. Каценельсону. Єхіль Літманович продовжив реконструкцію ділянки. Вже до 1900 р. він збудував тут новий триповерховий будинок, в якому розмістилося п'ять чотирикімнатних квартир (по дві на другому і третьому поверхах і одна на першому) і дві лавки (на першому поверсі та у підвалі). Для потреб мешканців на ділянці також існувало два сараї з льохами. Цілком успішно переживши економічна кризу, Каценельсон здав позиції вже після закінчення депресії. У 1906 р. він зайняв під заставу будинку 16 400 крб. у Харківського земельного банку. У 1911 р. він змушений був додатково закласти будинок терміном на рік за 10 000 крб. у С. Варшавської. Термін цієї застави, за якою необхідно було виплатити ще й 10% річних, спливав 27 травня 1912 р. А вже у березні цього року Є. Каценельсон вирішує продати свій будинок.

На диво, покупцем великого прибуткового будинку виступила не дуже заможна громадська організація - Катеринославське товариство помічників лікарів (неофіційно іменувалось товариством фельдшерів). Як не дивно, будинок Товариство набувало аж ніяк не від доброго життя. Засноване в 1896 р. Товариство вже на початку 1898 отримало від міста ділянку землі, розташовану за Губернською земською лікарнею, для будівництва власного будинку. До 1900 р. Товариство навіть змогло побудувати тут великий двоповерховий корпус, житловий флігель, сарай та вісп’яний телятник. Однак відкрити плановану лікарню не вдалося. Настільки швидке будівництво так виснажило кошти Товариства, що воно змушене було здати свій комплекс в оренду фабрично-заводської лікарні, а потім Губернському земству під гуртожиток фельдшерської школи. У 1910 р. Товариство вирішило продати свої будівлі, так як виявилося нездатне налагодити роботу запланованого лікувального закладу. Будинки розташовувалися в такому місці, що єдиним можливим покупцем могло бути тільки місто Катеринослав. Треба сказати, що місто повністю скористалось ситуацією, заплативши за будівлі Товариства всього 20 000 крб. Куплений комплекс був приєднаний до міської Олександрівської лікарні і перебудований під розміщення її хірургічного відділення.

Товариство, перебравшись до квартири одного зі своїх членів, тим не менш не залишило планів отримати власну будівлю. Яким чином Каценельсон вийшов на раду Товариства встановити вже не вдасьться, але вже 13 лютого 1912 рада обговорювала умови угоди.

А 23 лютого відбулися загальні збори членів Товариства, на якому були прийняті всі умови Каценельсона. Будинок купувався за 29 000 крб., з яких 12 700 крб. становив борг Харківському земельному банку, а решта суми повинна була бути виплачена готівкою. Мито домовились виплатити в половинному розмірі. Рішення про купівлю було прийнято одноголосно, незважаючи на протест Л. Ранцмана, який у «гарячій промові» доводив, що будинок купувати не слід, що він аж ніяк не такий міцний, як показує технічна експертиза, і взагалі «користі від придбання цього будинку товариство мати не буде». Пану Ранцману більш ніж вагомо заперечив І. Селевіч, який зазначив, що, будучи членом ревізійної комісії і членом комісії з придбання майна, Ранцман жодного разу не висловився проти купівлі цього будинку, коли питання обговорювалося в комісіях. За підсумками «за індиферентне ставлення до справи» Ранцману було висловлено догану.

14 квітня 1912 Є. Каценельсон уклав купчу з представниками товариства помічників лікарів А. Колбуном та І. Купрею. Товариство розмістилося за новою адресою, відкривши тут невелику лікарню. Виявилось, що Л. Ранцман подекуди мав рацію. Користі від будинку Товариству було не багато. Щоправда, виною тому було не технічний стан будівель, які більш-менш безпечно достояли аж до сьогодення, а політичні проблеми. Товариство припинило своє існування в 1918 р., а його будинок перейшов державі.

Валентин СТАРОСТІН,
начальник інформаційного центру МГО «Інститут Україніки»