До дня відкриття Катеринославського комерційного училища

1-е коммерческое училище имени Государя Императора Николая II на Тюремной площади

Коммерческое училище на Тюремной площади. Ныне здание Областного Совета

Первое коммерческое училище со стороны Казачьей улицы

На новому сквері в Дніпропетровську.

Улица Новая

Здание облрады

Облисполком

Здание Областного совета

Облсовет (Коммерческое училище)

Коммерческое училище

Бульвар возле Областного совета

Облсовет

Р А Д А

Клопотання перед урядом про відкриття Комерційного училища в Катеринославі розпочали купецьке зібрання, міська дума і земство. Ініціаторами його організації стали катеринославський міський голова — купецький староста О. Толстиков, окружний інспектор Д. Морєв і губернатор — князь П. Святополк-Мирський. Улітку 1899 року почали збирати гроші шляхом самообкладення купців, заводчиків, власників копалень, населення, а 17 вересня 1901 року вже відбулося урочисте відкриття училища. Антін Степанович Синявський, котрий на той час обіймав посаду директора Комерційного училища в Білостоці, 5 квітня 1901 року був обраний із числа кількох претендентів (а 1 червня — затверджений царем) на посаду директора Катеринославського Комерційного училища.

Ця школа для економістів, бухгалтерів і фінансистів Півдня України мала 17 класів, 700 учнів і 45 вчителів (за станом на 1906р.). Навчання в ній тривало сім років. 90% учнів складали євреї. В 1906р. училищу присвоїли ім’я Миколи II.

А.С.Синявський із величезною енергією заходився перетворювати цю звичайну, казенну, зросійщену школу на висококласний учбовий заклад. Передусім він вибудував для неї нове приміщення, позаяк старе не годилося для занять такого числа учнів. Директор замовив проект архітектору Д. Скоробагатову, а виконувати роботи доручив прорабу Кучерову (під своїм пильним наглядом). Перший камінь під новий корпус заклали 23 липня 1904р., а у вересні наступного вже справляли новосілля. Ця споруда, хоча й добудовувалась в 30-х роках, і сьогодні є окрасою міста (в ній тепер працює обласна державна адміністрація).

Видатний український історик Дмитро Дорошенко, який працював у школі Антона Степановича, так пише про його діяльність на посаді директора: «Синявський був людина дуже енергійна, з великим розмахом, і любив в усьому пишність. Він вибудував для своєї школи в Катеринославі величний будинок, справжній палац, якого я не бачив на Україні і в Росії. Школа ... утримувалась на кошти спілки власників копалень і заліза на Катеринославщині й мала великі фонди. Це й допомогло Синявському поставити для своєї школи такий пишний, з модерним урядженням будинок. У великій парадній залі школи вгорі понад вікнами намальовані були великі медальони-портрети Хмельницького, Сагайдачного, Мазепи, Петра Могили й ще когось з наших історичних діячів. У бібліотеці школи було багато українських книжок. Серед учителів школи було кілька українців ...»

Окрім матеріальної частини, велику — можливо, найбільшу — увагу Антін Степанович приділяв доборові кадрів, прагнучи, щоб у його школі працювало побільше вчителів-українців із поступовими педагогічними та громадсько-політичними поглядами. В різний час в училищі Синявського працювали Д. Яворницький, Ю. Кримський, Г. Черняхівський, Є. Вировий, І. Труба, П. Доманицький, С. Комарицький, В. Павловський, В. Литвинський, В. Петрушевський, молоді тоді, а згодом відомі російські вчені — В. Пічета, І. Соловйов, Л. Реформатський. У 1909 р. Синявський запросив до себе Д. Дорошенка.

Д. Дорошенко працював у Катеринославі до 1913 р. Він зазначає у спогадах, як важко було Синявському вести свою кадрову політику в умовах суцільної русифікації. Сам А. С. Синявський, окрім директорства та участі в опікунській раді, ще викладав в училищі географію, гірничу статистику, вів засідання педагогічної ради, тощо. Висока оцінка діяльності Синявського-педагога міститься у відгуках М. Чехова (згодом — співробітника Музею дитячої книги в Москві), Л. Реформатського, І. Соловйова (професори московських вузів) та А. Маркевича (член-кореспондент АН СРСР), які зберігаються в архіві вченого в Дніпропетровському історичному музеї (відгуки написані в 30-ті роки).

Згадуючи свою працю під проводом Синявського, Леонід Реформатський наголошує, що Катеринославське комерційне училище було одним із кращих у старій Росії, уособлюючи прогресивні педагогічні та громадські тенденції. Воно було віддушиною, де могли працювати «живі люди» й де вільніше, ніж в інших установах Міністерства народної освіти, жилося і учням, і вчителям. Учбово-виховна робота в школі здійснювалася на високому рівні. Крім того, під безпосереднім керівництвом Синявського була запроваджена система домашнього читання, самостійних робіт, наукових гуртків ( в яких здійснювалось можливе на той час політичне виховання — як легальне, так і нелегальне). Училище Синявського друкувало звіти, в яких вміщувалися й статті на педагогічні теми відомих згодом учених — В. Пічети, І. Соловйова, Н. Бродського, а також самого Антіна Степановича. Взагалі Катеринославське Комерційне училище вважалось прогресивною школою і користувалось, як і його директор, великою популярністю в громадському загалі, преміювалось на виставках.

Соловйов твердить: «Кероване досвідченим педагогом і видатним громадським діячем А. С. Синявським комерційне училище, безумовно, було однією із кращих шкіл того часу і стало центром науково-педагогічної думки Катеринослава. Директор всіляко заохочував ініціативу вчителів щодо кращого проведення занять, вивчення методів роботи — і сам був прикладом зразкового педагога. Весь лад школи ішов назустріч кращим запитам учнів, особливо організацією самостійної роботи, позакласного читання, гуртків, екскурсій...»

Під керівництвом і редакцією А. С. Синявського училище протягом 1903-1911рр. випустило 25 видань — програми, списки учнів, звіти, плани, каталоги, збірники науково-педагогічних праць. Улітку 1910р. учні вперше відпочивали на дачі училища в Криму — під Севастополем, у бухті Омега.