«Алькор» — попередник «Дніпра»

В усіх радянських футбольних календарях-довідниках зазначено, що футбольна команда «Дніпро» заснована в 1936 р. і називалася тоді «Сталь». Вже в роки незалежності України клуб став старше, оскільки була простежена лінія за заводом ім. Петровського, а там 1925 р. існувала команда з відповідною назвою — «Петровець». І ось буквально кілька років тому в архівах була знайдена інформація про те, що у 1918 р. існувала команда «БРІТ» (Брянський робітничий індустріальний технікум)… Пропоную розглянути історію дніпропетровського футболу із самого початку.


Потрібно сказати, що спортивне життя в Катеринославі на початку минулого століття розвивалося досить бурхливо. Тоді був дуже популярний кінський спорт — саме так називався кінний спорт у ті роки. На Катерининському проспекті (зараз пр. К. Маркса) проводилися змагання з бігу при великому скупченні народу, а на Соборній (Жовтневій) площі по неділях на дерев’яному помості змагалися боксери.

Як такий футбол у Катеринославі з’явився в 1911 р. Отже, наступного року обласна Федерація футболу має повне право відзначити сторіччя спорту № 1 в Дніпропетровську. У травні 1911-го при Другому реальному училищі гімнастичне товариство «Сокіл» побудувало однойменний спортивний майданчик з футбольним полем. (Зараз на цьому місці знаходиться СШ № 2 і будинок, розташований на розі пр. Пушкіна і вул. Савченка.) Поле не відповідало існуючим вимогам, хоча там і було споруджено декілька дерев’яних трибун (три ряди лавок) і навіть роздягальні (два дерев’яні сарайчики), будку-касу і будку-туалет. Все це було обнесено огорожею. До «спортивного комплексу» також входив майданчик з піском для стрибків у довжину і у висоту.

На «Соколі» могли грати тільки ті, хто платив членські внески. А паралельно хлопчаки ганяли щось подібне до м’яча, набите кінським волосом і ганчір’ям, на галявині біля Кафедрального собору, що на Соборній площі. Там же відбувалося стихійне утворення команд, де їх сколочували самі ентузіасти новомодної гри. Правил тоді ніхто не знав, та й тренерів не було. Хто умів «водитися», бити високо і далеко — демонстрував свою майстерність іншим. Так і грали.

І ось через місяць після відкриття майданчика «Сокіл» в журналі «Русский спорт» з’явилася стаття під заголовком «Футбол в Екатеринославе». Там розповідалося про те, що цей майданчик з кожним днем привертає все більше й більше любителів поганяти м’яч.

Подібні ігри привертали також і глядачів, і незабаром за вхід почали збирати платню. Вболівальники вже тоді бурхливо раділи кожному голу, забитому уподобаною ними командою. Перша спроба провести турнір була зроблена в 1914 р. Але керівники товариства «Сокіл» не впоралися з його організацією, і змагання хоча і почалося, але було зірване і не завершилося.

Проте 1915 р. було створено кілька колективів, які все-таки вирішили провести між собою турнір. Команди вже мали уявлення про силу одне одного, тому відразу розбилися на дві групи. Першість у найсильнішій групі тривала протягом червня — липня. В матчі відкриття в групі «А» «Алькор» з рахунком 5:0 переміг «Сфінкса». Надалі саме «Алькор» і став переможцем турніру, обігравши у фіналі «Тритона» (3:0). За цією грою на майданчику «Сокола» спостерігало 3000 глядачів. В групі «Б» фінал відбувся у вересні, тоді «Задніпров’я» виграло у «Веги» (4:0).

У серпні 1915 р. на полі «Сокола» відбувся і перший міжміський матч — «Алькор» виграв у новомосковського «Націоналя» з рахунком 8:0. А в жовтні імпровізована збірна Катеринослава здійснила свій перший виїзд, програвши в Харкові команді місцевої приміської ліги з рахунком 0:6.

Новація всім дуже сподобалась, і 12 березня 1916 р. на засіданні Катеринославського військово-спортивного комітету було ухвалено рішення організувати футбольну лігу.На першому засіданні Катеринославської футбольної ліги (КФЛ) було ухвалено рішення про її запис у члени Всеросійського футбольного союзу любителів легкої атлетики. Те, що КФЛ була офіційно до нього прийнята, дозволило проводити всі ігри чемпіонату за правилами ФІФА. Запис про цю подію є в журналі «Къ спорту» — офіційному органі Московської футбольної ліги Московського стрілецького товариства і Російського спортивного гуртка.

Дебютний матч КФЛ відбувся 27 березня. Першим чемпіоном у групі «А» (було створено 2 дивізіони) став «Алькор», який не програв жодної зустрічі. Друге місце посів «Стадіон», третє — «Оріон». Окрім них першими членами ліги були «Тритон», «Штандарт», «Балада», «Рив’єра», «Вега» і «Задніпров’я». Ну а зараз переходимо до найцікавішого. Річ у тому, що основу «Алькора» складали… робітники Брянського заводу. Збереглися навіть їхні прізвища: Чередниченко, Фендріх, Кузнецов, Білеберис, Образцов, Єфимов, Буряк, Кузьмін, Шаповалов, Смолянов, Глочштейн. Тобто фактично команда майбутнього заводу ім. Петровського почала своє існування в червні 1915 р., була зареєстрована 12 березня 1916 р., а перший офіційний матч за її участі датується 27 березня 1916 р. Отже саме ці дати можна вважати відправним пунктом у створенні нинішнього футбольного клубу «Дніпро».

І, нарешті, факт, який не згадується в жодному з джерел: того ж 1916-го була створена ліга середніх навчальних закладів (своєрідний турнір дублерів). В чемпіонаті брали участь 6 училищ/технікумів і 2 гімназії. Так от, туди входили Технічне і Реальне училища, які готували кваліфікованих фахівців для Брянського металургійного заводу. Обидва ці заклади 1918 р. об’єднаються в БРІТ (тепер у цій будівлі знаходиться Дніпропетровський індустріальний технікум, і він досі тісно пов’язаний з Петровкою), від якого і бере свої витоки «Дніпро». Команда Реального училища і стала переможцем турніру в 1916 р. (В журналі «Къ спорту» зберігся навіть звіт про фінальний матч першості.) Тож очевидним є споріднений зв’язок між «Алькором», який теж став чемпіоном міста у 1916 р., і Реальним училищем, за яке виступали два молодих футболісти, що грали і за «Алькор», — Буряк і Єфимов.

«Как вы яхту назовете, так она и поплывет», — співав капітан Врунгель. Над першими чемпіонатами міста шефствували англійці, німці і бельгійці, які працювали на металургійних заводах. Вони й давали командам своїх підопічних такі екзотичні назви, як «Алькор», «Штандарт», «Вега», «Оріон», «Аїда»… Так що ж таке Алькор?

Напевно, немає людини, яка б не знайшла на небі сузір’я Великої Ведмедиці. Середня зірка у хвості Ведмедиці називається Міцар — поряд з нею і розташований Алькор. Міцар і Алькор — найвідоміша подвійна система зірок. Вони входять до парного астеризму «Кінь і вершник». Вважається, що ці епітети є перекладом арабських назв зірок. Отже Алькор — це вершник, що осідлав не лише коня, але й ведмедицю.

Але найцікавіше те, що «Алькор» напрямy пов’язаний і з селищем Діївка, де в основному жили робітники Брянського заводу. Саме в цьому районі колись було велике поселення чумаків — людей, які в давні часи вирушали до моря за сіллю. В дорозі вони нерідко випивали, але намагались дотримуватися міри. Пили доти, доки розрізняли дві окремі зірки у хвості Великої Ведмедиці…

1917 р. чемпіоном Катеринослава знову став «Алькор», а у 1918-му його гегемонію перервав «Стадіон». Після цього «Алькор» припинив своє існування, втім, на Брянському заводі залишилися його спадкоємці в особі «БРІТа».

Зі створенням КФЛ була організована збірна Катеринослава і збірна команда навчальних закладів. Вже в першому сезоні в нашому місті гостювали представники Луганська, Харкова, Юзівки (Донецька), Бердянська, Маріуполя, Кам’янського (Дніпродзержинська) та інших міст. Особливо запам’ятався матч з луганцями, у яких збірна училищ виграла з рахунком 10:0. Якщо підсумувати всі матчі між містами в Катеринославі 1916 р., то господарі забили в них 35 м’ячів, а пропустили 22.

Також у 1916-му збірна Катеринослава здійснила вояж до Харкова на турнір 4-х міст. У півфіналі наша команда поступилася господарям з рахунком 1:2, а в матчі за 3 місце катеринославці розгромили ростовців з рахунком 5:0.

У 1918 р., незважаючи на те що місто було захоплено німцями, футбол у Катеринославі продовжував жити. Збірна Харкова, що прибула сюди на міжміський матч, обіграла команду «Задніпров’я» (4:1) і збірну КФЛ (4:0). Також катеринославці поступилися таганрожцям і миколаївцям, проте перемогли киян з херсонцями. Ці матчі стали останніми, проведеними під егідою КФЛ. Насувалося лихоліття…

Дмитро Москаленко