viktoria.shilova

19 квітня 2012, 14:33

Павлоград, як і вся область, повстав проти медичної реформи!

Або як пані Гінзбург використовує адмінресурс

Дайте гроші на екскурсію до Польщі, а ми досвід переймати будемо!

Напередодні Страсної п’ятниці у Павлоградській міській лікарні №4 було гаряче. Здавалося б, обласні керманичі почули шахтарів інвалідів та місцеву громаду самого Павлограду, Тернівки та Юріївки і таки приїхали, аби вислухати їх точку зору з приводу втілення в регіоні медичної реформи, але виявилося – це була лише спроба черговий раз замилити очі обуреним. Це стало зрозуміло від самого початку зборів, бо президія не бажала дискусій по темі, вони готові були чути лишень дифірамби на адресу пілотного проекту, що їм зрештою і піднесли, як-то кажуть, «на тарелочке с голубой каёмочкой».

Райдужні перспективи втілення на Дніпропетровщині пілотного проекту з медичного реформування одразу ж взявся змальовувати міський голова Павлограду Іван Метелиця. Хто, як не він, мав би захищати інтереси людей, завдяки яким він опинився у мерському кріслі? Та Павлоградському керманичу було не до простих смертних, бо поруч сиділи представники з області – Павло Адамський – перший заступник голови облради та Валентина Гінзбург – начальниця управління охорони здоров’я облдержадміністрації, перед яким треба було вислужитися. От він і поринув у спогади, яку лікарню він бачив у Польщі: «Нам показали каждый закаулок больницы. Она работает одна практически на весь регион – обслуживает 250 тысяч населения. Три – четыре дня и пациентов там выписывают. Пока мы там были, не было ни одной ситуации, чтобы у кого-то из пациентов возник хоть один вопрос. На создание такой больницы потребовалось семь лет. Медицина полностью финансируется за счёт госбюджета. Вот такую они сделали «игрушечку». Были с нами в этой поездки и представители из Запорожья, и Тернополь – то есть города не последние – они в шоке были». Ніхто з присутніх ніяк не міг зрозуміти, до чого були ці спогади пана Метелиці про його поїздку до Польщі, аж раптом він резюмував – такі ж лікарні будуть і у нас в результаті реформування медичної галузі. Ці слова міського голови викликали іронічну посмішку у присутніх на заході. І дійсно, чи-то пан Метелиця не знає про реальний рівень достатку своїх виборців, чи-то він не розуміє, що далеко не кожен мешканець Павлограду та прилеглих до міста територій має автівку, аби дістатися до лікарні, яка як у Польщі обслуговує цілий регіон, чи то він не знає, що на відміну від Дніпропетровщині у Польщі є транспорт, який у разі чого на екстрені виклики поспішає на допомогу хворим повітрям, а не як наші швидкі розбитими дорогами та постійними заторами? Та пану Метелиці схоже до цього діла не має, прорекламувавши медичну реформу і поставивши собі «галочку» перед обласним керівництвом він звернувся до Валентини Гінзбург, яка й реалізовує насильне просування пілотного проекту на Дніпропетровщині. Прохання його стосувалося ані збільшення фінансування лікарень, ані підвищення зарплатні медикам, Іван Сергійович просив передбачити у бюджеті області грошики для того, аби він та інші його колеги ще раз могли поїхати до Польщі та помилуватися тамтешніми красотами! І дійсно, чому б не викинути сотні тисяч гривень, що так нелегко даються звичайним мешканцям Дніпропетровщини, бо бюджет – це наші з Вами податки, аби такі як Метелиця, Гінзбург, Адамський чи Вілкул могли ще разочок відвідати Польщу задля начебто переймання досвіду! Відверто нахабне прохання міського голови обурило представників громади і вони почали викрикувати з зали – спочатку рівень людей підійміть до європейського, а вже потім беріться за байки про дніпропетровську медицину європейського рівня. Щоправда, на ці коментарі ніхто з президії не звернув уваги – перейшли до звітів головних лікарів. Медики, як один співали оди медичній реформи і не втомлювалися бити поклони губернатору Вілкулу, немов великому благодійнику за те, що кинув їм додаткову копійчину.


Головні лікарі Павлограду вислужилися перед Гінзбург, розхваливши медреформу

Господиня Павлоградської лікарні №4 Марина Костикова схоже готувалася до докладу з результатів медичної реформи дуже ретельно. Вона одразу зауважила – колектив її закладу увійшов у пілотний проект, немов сир у масло і завзято взялася до переліку переваг, що настали з медичною реформою: «В больницу благодаря программе социального партнёрства между исполкомом и «Павлоград Углём» в плане пилотного проекта было поставлено операционного оборудования более чем на 2,5 миллиона – это раз! Кроме того, в этом году губернатором был подарен в больницу компьютерный томограф на сумму три миллиона гривен – два. Третье – реорганизовано отделение кардиореанимации – на эти цели губернатором области было выделено 300 тысяч гривен на современный капитальный ремонт и приобретение нового оборудования». Та невже пані Костикова вважає, що громада – це дурні, яким безболісно і непомітно можна вішати локшину на вуха цілими кілограмами? Ні для кого не секрет, що промислові підприємства, що працюють на теренах Павлограду, і раніше добряче допомагали місцевим лікарням. То можливо не варто було так цинічно приписувати цю допомогу наслідкам медичної реформи. Не зрозуміло, що й міській владі без пілотного проекту заважало укладати соціальні угоди з підприємствами по фінансуванню ремонтних робіт закладів та придбання вкрай необхідного медичного обладнання! Виділення коштів на реорганізацію, а якщо бути точнішим на ремонт різноманітних відділень, це обов’язок обласної влади, а не заслуга медичної реформи, як твердили чи не в один голос головні лікарі медичних закладів Павлограду! Взагалі, розповіді медиків були вистроєні так, що губернатор Вілкул чи не найбільший благодійник регіону, мовляв, він чи не з власної кишені викладає грошенята на ремонт та оснащення медичних закладів. Чомусь ніхто з людей у білих халатах не зауважив, що всі ремонти проводяться, а обладнання купуються за гроші звичайних людей, що сплачують податки зі своїх під час доволі мізерних зарплат. Схоже було, що б’ючи поклони та розпливаючись у реверансах перед Вілкулом та іншими горе-реформаторами, лікарі просто з усіх сил намагалися міцно втримати у своїх руках власне робоче місце! І дійсно, чого там, адже після нас, як-то кажуть, «пусть хоть потоп»!


Дорогий томограф за бюджетні кошти

Присутні у залі мешканці Павлограду довго і мовчки слухали про заслуги медичної реформи з уст головних лікарів та, коли мова зайшла про манну небесну у вигляді томографу, почали голосити. Із зали так і посипалися зауваження – не всім по кишені послуги придбаного за гроші звичайних людей апаратури. Та лікарі не розгубилися і додали: по-перше, добре, що томограф з’явився; а по-друге, обслідування на цьому апараті, наприклад, у Дніпропетровську коштує щонайменше півтори тисячі гривень, а у нас, мовляв, усього 400 гривень. Залом пішов сміх і коментарі, чи зможе людина із пенсією у 800 гривень дозволити собі таку розкіш та медики лишень розвели руками – обслуговування томографу на рік обходиться більш ніж у п’ять мільйонів гривень, тож якось «відбивати» треба, бо бюджетом такі кошти не передбачені! Тоді стає і зовсім не зрозуміло, в чому ж позитив медичної реформи, якщо всі витрати придбаної для лікарень за бюджетні кошти знову-таки лягають на плечі звичайних людей, і що у нас спільного з Польщею, де лікарні повністю фінансуються з державного бюджету, а не з кишень простих городян! Та медики не реагували на подібні зауваження, а обласні горе-реформатори в особі пані Гінзбург та пана Адамського просто супроводжували ці слова іронічними посмішками на обличчях! І справді, куди їм до проблем простих смертних – для них же 400 гривень – це не гроші, та й не можуть вони визнати повного провалу медичної реформи на Дніпропетровщині, бо вони є соавторами хаосу, що нині коїться у медицині! Та горе-реформаторам і не доводилося виправдовуватися, бо за них продовжували, даруйте за слово, «відгавкуватися» головні лікарі.


Грошові подачки медзакладам, як засіб замилювання очей!

До переваг медичної реформи люди у білих халатах приписали і подачку і збільшенні фінансування на медикаменти та харчування у лікарнях. Ці проплати за словами медиків виросли у рази. Так, з першого квітня 2012 року витрати на ліки на одну терапевтичну койку зростуть до 5 гривень, на хірургічну – до 25, на травматичну – до 10 гривень, а на реанімаційну – до 60. Кому, як не лікарям знати, що це копійки, і хто, як не пацієнти, розуміють, якщо ти потрапив у лікарню з інсультом, то витрати на день на крапельниці та уколи перевищують 500 гривень і ті 60 гривень, що начебто виділяються з бюджету на їх порятунок, хвору людину не зігріють. Та медикам Гінзбург все не почому – вони продовжували звичайнісінькі обов’язки обласного керівництва приписувати до перемог медичної реформи. Так, зі слів лікарів хворі у медзакладах тепер отримують чи не курортне харчування, бо видатки на зі потреби збільшилися аж до семи гривень на день на одного пацієнта. «Сейчас уже пациенты ощущают, что питание увеличено. Женщины пожилые и мужчины многие говорят, что мы даже дома так не кушаем, как здесь!» - зауважила Марина Костикова. Присутні у залі після цих слів розсміялися, а пан Метелиця, аби вгамувати зал, зауважив, мовляв, можливо хтось і дійсно так навіть вдамо не харчується. Тобто всі і лікарі, і той же пан Метелиця добре розуміють, що всі перелічені на зборах переваги медичної реформи, як-то кажуть «курям на сміх», але з трибун вони мають говорити зовсім інше, аби вислужитися перед обласним керівництвом, що вдає з себе великих реформаторів!
Ще багато лікарі нахваляли медичну реформу і не втомлювалися дякувати реформаторам за подаровані медсестрам мобільні телефони, за 12 комп’ютерів, які були куплені за кошти бюджету для медичних закладів, за декілька квартир, які дісталися лікарям. Та зрештою ніхто з них так і не сказав, в чому ж позитивний результат пілотного проекту. Весь час медики говорили лишень про подачки, якими горе-реформатори замилили їм очі, а під шумок забрали у громади не лише Павлограда, але й інших міст, комунальну власність у вигляді колишніх медичних закладів, об’єднавши інфекційні відділення з дитячими. Про ці та інші, так би мовити, «переваги» реформування говорили вже представники ініціативної групи. Люди розуміють, чому головні лікарі так вислуговуються перед обласними керманичами. Вони переконані – медики бояться разом із робочим місцем втратити прибутки, які щороку збирають зі своїх пацієнтів. Сума ця чимала. Наприклад, на рік у четвертій міській лікарні Павлограда ця дань на рік складає приблизно 500 – 700 тисяч гривень. Зі слів головного лікаря грошики йдуть на медикаменти для пацієнтів та підвищення кваліфікації фахівців та люди віри цьому не ймуть і йти на поводу заляканих служителів клятви Гіппократа не збираються.


Павлоградці сказали тверде «НІ» пілотному проекту на Дніпропетровщині

Сергій Шубніков – голова організації шахтарів-інвалідів, діставшись до трибуни, одразу зауважив говорить не лише від імені представників своєї професії, до їх руху проти насильницького та руйнівного втілення на Дніпропетровщині медичної реформи вже підключилися представники громад з різних міст регіону. Люди обурюються тим, що перш ніж взятися до знищення і без того занедбаної медичної сфери, з ними ніхто навіть не порадився. Шахтарі-інваліди вже чотири рази намагалися потрапити на прийом до губернатора Вілкула, аби висловити своє бачення реформування, але той жодного разу так і не забажав до них вийти. Такий же закид пролунав і на адресу Валентини Гінзбург. Її представники громад попросили не боятися людей і говорити з ними, коли до неї звертаються. Далі представники ініціативних груп почали говорити про медичні реалії. Як вони розповідають, швидка без грошей на бензин не приїжджає, що б там і хто не казав про стовідсоткову забезпеченість пальним. Крім того, карета «103» не добирається до пацієнтів міст за 10 хвилин, як про те розповідають чиновники, не кажучи вже про 20 хвилин дороги до сіл та селищ. Пан Шубніков резюмував – в кращому випадку маршрут до віддалених куточків забирає 40 хвилин, але тоді вже швидка може не знадобитися. Обурена громадськість і тотальним скороченням простих працівників медичної сфери. За їх даними з початком медичної реформи просто на вулицю у нелегкі часи було викинуто більше двох тисяч людей – санітарок, прачок, поварів, що обслуговували сільські та селищні лікарні! Громадськість не розуміє, чому дії горе-реформаторів мають проводитися за рахунок руйнування доль тисяч сімей, де батько, матір, син або донька залишилися без роботи! До претензій громади приписує і знищення звичних для всіх поліклінік. Людей не може не обурювати, що замість звичних поліклінік тепер ми маємо амбулаторії, де і дорослі, і діти, і хворі на ОРВІ, і на туберкульоз мають сидіти в очікуванні на допомогу лікаря в одній черзі. Люди додають, чесно було б написати, що мета медичної реформи – поширення тяжких захворювань та скорочення кількості населення, бо саме до цього все йде! Тут лікарі з місця почали викрикувати – сидіння в одній черзі і хворих, і здорових – це лише тимчасові незручності, мовляв, вже з часом ці потоки будуть розділені – дорослі відвідуватимуть лікарні з ранку, а мами з дітьми після обіду. Та шановні, Ви самі собі суперечите – кажете про наближення і доступність медичного обслуговування після пілотного проекту, а виходить – молодим мамам з дітьми дорога до лікаря з ранку буде закрита, якщо вони не бажають, аби малюк підчепив якусь заразу!


Проти медреформи виступають і екс-міністри охорони здоров’я

Громаду, що повстала проти медичної реформи, підтримала і депутат обласної ради Вікторія Шилова. Вона просто з трибуни показала десятки звернень на її ім’я від мешканців Магдалинівського, Новомосковського та Дніпропетровського районів. У всіх них люди пишуть про те, що медична реформа – це геноцид проти українського народу. Вікторія Віталіївна назвала і перших жертв горе-реформаторі – чоловік з Котовки, який залишившись без можливості пройти стаціонарне лікування, бо місцеву лікарню закрили, помер просто на порозі районної лікарні; п’ятимісячний хлопчик зі Знаменівки, у якого новоспечений сімейний лікар не розгледів двостороннього запалення легень. Вікторія Шилова не розуміє, як можна насильно вводити на Дніпропетровщині інститут сімейних лікарів, коли нестача таких спеціалістів добігає 80%, а програма підготовки таких фахівців розрахована аж до 2020 року. Постає питання, хто ж до того моменту лікуватиме серцеві, гінекологічні та інші захворювання – стоматологи? Депутат навела і печальну статистику практики сімейних лікарів – на рік у Америці помирає близько ста тисяч людей через неправильний діагноз поставлений такими фахівцями. Цього прагнуть і дніпропетровські горе-реформатори – запитала Вікторія Шилова. На завершення свого виступу депутат поінформувала присутніх, що зустрічалася з народними депутатами у Києві, з медиками всеукраїнського масштабу та екс-міністрами охорони здоров’я. Так, наприклад, доволі відомі у медичних та політичних колах С.Шевчук, Ю.Гайдаєв, В.Передерій виступають категорично проти тотального знищення медичного обслуговування на Україні. На державному рівні Вікторія Шилова поставила питання про скасування смертельних експериментів над мешканцями Дніпропетровщини і переконана знущанню над людьми таки настане кінець!


Гінзбург похвалилася закриттям пологових будинків

Натомість, начальниця управління охорони здоров’я Валентина Гінзбург, яку люди звинуватили у відлюдкуватості і яка є одним з соавторів медичного реформування на Дніпропетровщині, переконана експеримент над людьми вдасться довести до кінці, не дивлячись ні на що. Чому очільниця від охорони здоров’я не хоче дослухатися до думок простих людей, а чує лише той бальзам, які ллють їй на душу її ж залякані підлеглі стало зрозуміло вже незабаром. Валентина Гінзбург майже з перших слів свого виступу в черговий раз довела – клятва Гіппократа для неї ніщо. А як ще можна охарактеризувати лікаря, який виходить і каже, мовляв, вона радіє з того, що їй, посівши посаду начальника обласного управління охорони здоров’я, майже одразу вдалося закрити пологовий будинок у Юріївському районі? Пані Гінзбург запевнила – там було небезпечно народжувати! Та краще б пані Гінзбург, як очільниця охорони здоров’я обласного рівня, зробила все, аби народжувати можна було у кожному районі, а не примушувати їхати породіль до обласного центру, що обходиться у чималу копійчину! А вішати собі на груди медалі за тотальне знищення пологових будинків просто ганебно! Схоже за таким же принципом Валентина Гінзбург хоче реформувати і всю медицину області!
Довірятися таким реформаторам, як пані Гінзбург, люди більше не готові. Організація шахтарів-інвалідів та ініціативні групи громад районів, міст та селищ резюмували проведений у Павлограді захід та зачитали резолюцію, яка буде відправлена Президентові України, Кабінету Міністрів та Верховній Раді. У папері, який люди закріплять своїми підписами, йдеться про вимогу виключити Дніпропетровщину з пілотного проекту, який офіційно стартував на Дніпропетровщині з 7 липня 2011 року. Те, що громада налаштована рішуче підтверджує і той факт, що вже 16 квітня об’єднання шахтарів-інвалідів та ініціативна група подала заявку на проведення мітингу перед облдержадміністрацією на підтримку проведення референдуму в регіоні проти медичної реформи. Усі, хто бажає висловитися з приводу експерименту, який влаштували над мешканцями колись регіону-лідеру, збиратимуться 27 квітня на проспекті Кірова, 2. Саме у цей день в обласній раді відбудеться чергове засідання депутатів обласної ради і люди прагнуть висловити своє невдоволення медичною реформою, яку вже прозвали геноцидом проти українського народу, просто в обличчя чиновникам!