puzyr.constantine

24 декабря 2011, 20:51

Нашим салом по наших губах...

У день святого Миколая у одній із ранкових телепрограм глядачам розказали про благодійника, котрий для бідних дітей Америки пожертвував каблучку із дорогоцінним камінням, загорнуту у п’ятдесятидоларову купюру. Крім пояснення, що ця річ бідним дітям більш потрібна, значився лаконічний підпис: «друг».
Уявити таке у нас просто неможливо. Зробити щось і не пропіаритися на цьому – це не про наших меценатів. А коли під цю категорію підлаштовуються державні службовці – це тим більше не сприймається як благодійництво. Хоча ті, хто за кошт людей або держави робить добрі справи, які й належить робити за посадою, не розуміють цього, і будь-яку незначущу подію звикли представляти як справу найважливішої ваги.

Так, днями було помпезно відкрито скверик у дворі будинків №6 та №8 по вулиці Дзержинського, куди примусово було зібрано представників державних установ міста, котрих відряджали у вихідний «порадіти» разом із чиновниками.

Останні на всі боки вихваляли один одного, дякували теж самі собі та вручали грамоти... А «диво», яке сталося в переддень святого Миколая, – всього-навсього звичайний благоустрій одного з мікрорайонів, на який зазвичай виділяються кошти з місцевого бюджету, а цього разу довелося напружитися КК «КомЕнерго-Новомосковськ», тобто організації, яка і має перейматися подібними роботами. У Новомосковську на пальцях можна перелічити двори, де є все необхідне для відпочинку городян. І на початку своєї роботи у місті згадана комерційна компанія, якій дали можливість обслуговувати багатоповерхові будинки, обіцяла облагородити кожен двір не лише встановивши лавочки, урни для сміття, а й обладнавши дитячі майданчики... Тепер же її робота вустами чиновників виглядає чомусь, як благодійний внесок у розвиток міста.　

Самі себе хвалили, самі собі аплодували, закликали бути вдячними за зроблене...а присутнім було сумно від розуміння того, що їх використовують для подібних масовок.　

От якби хтось із можновладців чи депутатів за свій рахунок зробив щось подібне – інша справа, та й то виховані люди не ждуть вдячності, а просто роблять добру справу. Робити її за чужий рахунок, а в даному випадку – за рахунок сплачених городянами коштів за обслуговування будинків та прибудинкової території, а потім приписувати собі заслуги – справа недостойна.

Окремо хочеться сказати про дворовий проїзд поряд із зазначеними будинками.
Саме перед урочистостями вночі пройшов дощ, і щоб дістатися до нового скверика, чиновникам довелося перестрибувати, шукаючи більш-менш сухі острівки. Але це, мабуть, тема майбутніх матеріалів, наступних помпезних зібрань та урочистостей.

А поки залишився смак свого сала, яким чиновники помазали нас по наших губах...


Степан Небайдужий

http://www.samara.dp.ua/