Цього року Україна вдруге відзначає 8 травня як День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років.
У 2023 році Президент Володимир Зеленський подав до Верховної Ради законопроєкт про встановлення 8 травня Днем пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.
9 травня співробітники Дніпровського районного відділу м. Дніпра філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області разом з суб’єктами пробації відвідали виставку, присвячену Дню пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, яка розгорнулася в комунальному закладі «Слобожанська бібліотека» Слобожанської селищної ради.
Працівники бібліотеки розповіли про те, що Друга світова війна тривала шість років. 21 місяць цієї війни срср і Третій Райх виступали як союзники, а 22 червня 1941 року вступили у військову конфронтацію після порушення нацистами договору про ненапад на радянський союз.
Перемога над нацизмом була здобута внаслідок неймовірної концентрації всіх сил, взаємодопомоги, консолідації і мобілізації суспільства, солідарності народів та повного перевлаштування економічного, політичного і соціального життя в інтересах боротьби зі злом.
8 травня – День памʼяті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, і для світу цей день став нагадуванням про страшні злочини проти людяності та жахи війни. Нагадуванням, що зло "ніколи знову" не має повторитися.
Однак, 2014 рік показав, що памʼятати – не достатньо. А 2024 рік довів, що не зупинене вчасно зло обернеться на ще більшого монстра. Сьогодні українці, як і майже вісімдесят років тому, платять високу ціну в боротьбі зі злом - цього разу з росією.
Україна має перемогти, свобода і справедливість мають перемогти, і лише так можна зупинити росію, у пам’ять про тих, хто віддав життя за мир у Другій світовій війні і в пам’ять про тих, хто загинув, захищаючи Україну та демократичні цінності майбутнього.
Коментарі: 0 | Залишити коментар
Аварії на Чорнобильській АЕС стала найбільшою техногенною катастрофою ХХ століття. Тоді, у квітні 1986 року, радіоактивним цезієм було забруднено 3/4 території Європи. 8,5 мільйонів жителів України, Білорусі, росії в найближчі дні після аварії отримали значні дози опромінення, біля півмільйона з них померли від наслідків радіації. До кінця літа 1986 року більше 90 тисяч осіб було евакуйовано із зони зараження, 81 населений пункт України став безлюдним.
Радянська влада робила все, щоб приховати від світу наслідки катастрофи. Два дні світ нічого не знав про вибух. 27 квітня різке зростання радіаційного фону зафіксували в Данії та Швеції, після чого шведська влада звернулася до москви із вимогою надати пояснення. Натомість, у радіоактивному Києві, щоб показати світові, що, мовляв, нічого не сталося, 1 травня на святкову демонстрацію вивели тисячі людей, в тому числі і дітей.
Чорнобильська катастрофа стала одним із каталізаторів розпаду СРСР. Спроби москви приховати правду про її наслідки, недостатні заходи безпеки і допомоги потерпілим похитнули віру в «гуманність» комуністичної ідеї навіть у найлояльніших прихильників.
На жаль, у росії відбуваються зворотні процеси. Історичну правду тут давно замінила тотальна пропаганда, заснована на вірі у власну вищість і непогрішимість їхнього керівництва. Все це призводить до небезпечних ігор із захопленням атомних електростанцій (зокрема, Чорнобильської та Запорізької), які в перші дні повномасштабного вторгнення російських військ в Україну стали полігоном бойових дій, чи спробами шантажу ядерною зброєю. Жертвами свідомого замовчування уроків історії та виправдання злочинів комуністичного тоталітаризму уже стали російські військові, які, за наказом командування, окопалися і місяць просиділи в Рудому лісі (одному із найбільш забруднених радіацією місць Зони відчуження), отримавши практично смертельну дозу опромінення. А заручниками цієї ситуації стає весь світ.
Чорнобильська катастрофа стала попередженням усьому людству, наскільки крихким може бути наше майбутнє з неконтрольованою радіацією. Нинішня поведінка росії знову ставить світ на межу катастрофи, і це треба зупинити.
З нагоди Чорнобильської катастрофи, 25 квітня співробітники Дніпровського районного відділу м. Дніпра філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області та суб’єкти пробації вшанували пам'ять працівників станції, ліквідаторів, пожежників, медиків і всіх людей, причетних до ліквідації наслідків страшної трагедії, яка відбулася 38 років тому, а також захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України
Коментарі: 0 | Залишити коментар
З нагоди прийняття першої Конституції у світ – Конституції Пилипа Орлика, до Дніпровського районного відділу м. Дніпра філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області був запрошений О.А. Р., кандидат історичних наук, доцент, доцент кафедри історії України Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара, який розповів про те, що Пилип Орлик був соратником і генеральним писарем українського гетьмана Івана Мазепи, який повстав проти російського царя Петра І й вступив у союз зі шведським королем Карлом ХІІ. Після поразки шведського війська під Полтавою (1709) Карл ХІІ разом з Мазепою відійшли на турецьку територію, зупинившись у місті Бендери (зараз територія Молдови). Серед наближених, котрі супроводжували Мазепу, був і Орлик. Після смерті Мазепи козацька старшина обрала Орлика наступним гетьманом.
5 квітня 1710 року на зборах козацтва біля містечка Тягина на правому березі річки Дністер був укладений документ, який прописував умови й устрій української держави у разі проголошення її самостійності
Повна назва цього документа – «Договір та Встановлення прав і вольностей Війська Запорозького та всього вільного народу Малоросійського між Ясновельможним гетьманом Пилипом Орликом та між Генеральною старшиною, полковниками, а також названим Військом Запорозьким, що за давнім звичаєм і за військовими правилами схвалені обома сторонами вільним голосуванням і скріплені найяснішим гетьманом урочистою присягою».
Положення Договору виконувалися запорожцями до 1733 року, в час перебування Війська Запорозького в Олешках. Як зазначав український історик Дмитро Яворницький, в Олешківській Січі запорозькі козаки залишились вірними своїй релігії та своїм законам.
Цей документ вважається пам’яткою української політико-філософської та правової думки, першою сучасною конституцією та основою багатьох світових конституцій, історики вважають його першою Конституцією України.
Не знаючи минулого, не можна будувати майбутнє. А свою історію варто пам'ятати, бо наше сьогодення є результатом вікових традицій, натхненної і напруженої праці багатьох поколінь.
Коментарі: 0 | Залишити коментар