Блог

Т. Т. І.

Щодо відображення роботодавцем у звітності суми виплат у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, нарахованої та виплаченої

27.05.2024 14:56

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області звертає увагу, що згідно із ст. 47 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 року № 322-VIII (далі – КЗпП) роботодавець зобов’язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (ст. 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені ст. 116 КЗпП, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Відповідно до ст. 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений ст. 116 КЗпП строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (із змінами) визначено структуру заробітної плати, до якої включаються основна заробітна плата; додаткова заробітна плата; інші заохочувальні та компенсаційні виплати.
При цьому, згідно з п. 3.2 розд. III Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 №5, допомога по тимчасовій непрацездатності відноситься до інших виплат, що не належать до фонду оплати праці.
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб податком на доходи фізичних осіб регламентується розд. IV ПКУ, п.п. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 якого передбачено винятки, за якими отримані доходи платника податку не включаються до його загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.
Однак винятки, передбачені п.п. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 ПКУ, не поширюються на виплату заробітної плати, грошової (вихідної) допомоги при виході на пенсію (у відставку) та виплату, пов’язану з тимчасовою втратою працездатності.
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, інші доходи, крім зазначених у ст. 165 ПКУ (п. п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 ПКУ).
Оскільки, дохід у вигляді допомоги по тимчасовій втраті працездатності (лікарняні) не включається до складу заробітної плати, то оподаткування такого доходу здійснюється у загальному порядку визначеному розд. IV ПКУ, тобто за ставкою податку на доходи фізичних осіб 18 відс., визначеною п. 167.1 ст. 167 ПКУ.
Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 затверджено форму Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Розрахунок) та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Порядок № 4).
Згідно з п. 4 розд. IV Порядку в додатку 4 «Відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору» (далі – Додаток 4ДФ) до Розрахунку у графі 6 «Ознака доходу» вказується ознака доходу, наведена у розд. 1 «Довідник ознак доходів фізичних осіб» (далі – Довідник ознак доходів) додатка 2 до Порядку, яка визначається відповідно до нарахованого доходу.
Відповідно до Довідника ознак доходів інші доходи відображаються податковим агентом у додатку 4ДФ до Розрахунку за ознакою доходу «127».
Враховуючи викладене, суми виплат у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності (лікарняні), нараховані та виплачені працівнику в наступні місяці після дати звільнення, відображаються в додатку 4ДФ до Розрахунку за ознакою доходу «127».

Коментарі: 0 | Залишити коментар

Чи повинні ФОПи – платники єдиного податку третьої групи та ПДВ зберігати первинні документи?

27.05.2024 14:55

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області нагадує, що згідно з абзацом другим – четвертим п. 296.1 ст. 296 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи – підприємці), які є платниками податку на додану вартість (далі – ПДВ), ведуть облік доходів і витрат за типовою формою та в порядку, що встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
При цьому фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку третьої групи ведуть облік доходів і витрат від виробництва та реалізації власної сільськогосподарської продукції окремо від обліку доходів і витрат від здійснення інших видів підприємницької діяльності.
Облік доходів та витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.
Вимоги п. 296.1 ст. 296 ПКУ не застосовуються платниками єдиного податку третьої групи – електронними резидентами (е-резидентами) (абзац шостий п. 296.1 ст. 296 ПКУ).
Типова форма, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами – підприємцями – платниками єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість та порядок її ведення затверджені наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2022 № 405 зі змінами та доповненнями.
Крім того, п. 12 ст. 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами) (далі – Закон № 265) встановлено, що суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов’язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб – підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюється центральним органом виконавчої влади, та забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб’єкт господарювання зобов’язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб’єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів, які на момент перевірки знаходяться у місті продажу (господарському об’єкті).
Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб – підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками ПДВ (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Відповідно до абзаців першого – другого п. 44.1 ст. 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44 ПКУ.
Пунктом 44.3 ст. 44 ПКУ встановлено, що платники податків зобов’язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених п. 44.1 ст. 44 ПКУ, а також документів, пов’язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків, але не менше:
2555 днів – для документів та інформації, необхідних для здійснення податкового контролю відповідно до ст.ст. 39 і 39 прим. 2 ПКУ (п.п. 44.3.1 п. 44.3 ст. 44 ПКУ);
1825 днів – для первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, що складаються, зокрема, фізичними особами – підприємцями, у тому числі такими, що обрали спрощену систему оподаткування, щодо виплачених нерезиденту доходів (прибутків) із джерелом їх походження з України, що оподатковуються в порядку, визначеному п. 141.4 ст. 141 ПКУ, за винятком документів, до яких застосовується більш тривалий строк зберігання згідно з п.п. 44.3.1 п. 44.3 ст. 44 ПКУ (п.п. 44.3.2 п. 44.3 ст. 44 ПКУ);
1095 днів – для інших документів, на які не поширюються вимоги підпунктів 44.3.1 та 44.3.2 п. 44.3 ст. 44 ПКУ (п.п. 44.3.3 п. 44.3 ст. 44 ПКУ);
1095 днів – для документів, пов’язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, включаючи дозвільні документи (п.п. 44.3.4 п. 44.3 ст. 44 ПКУ).
Строки зберігання документів та інформації, визначені п. 44.3 ст. 44 ПКУ, розраховуються з дня подання податкової звітності чи іншої звітності, передбаченої ПКУ, для складення якої використовуються зазначені документи та/або інформація, а в разі її неподання – з передбаченого ПКУ граничного строку подання такої звітності, а для документів, пов’язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, – з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів – з дня завершення строку їх дії).
У разі ліквідації платника податків, зокрема, документи, визначені п. 44.1 ст. 44 ПКУ, за період діяльності платника податків не менш як 1825 днів, що передували даті ліквідації платника податків, у встановленому законодавством порядку передаються до архіву.
Передбачені п. 44.3 ст. 44 ПКУ строки зберігання документів та інформації продовжуються на період зупинення відліку строку давності у випадках, передбачених п. 102.3 ст. 102 ПКУ.
Отже, ст. 44 ПКУ встановлено мінімальні строки зберігання документів та інформації, пов’язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів із збільшенням цього строку при проведенні процедури оскарження у разі визначення сум зобов’язань контролюючими органами.
Слід зауважити, що п. 69.36 ст. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, встановлено, що для контролюючого органу та платників податків зупиняється відлік строку давності щодо документальних планових та позапланових перевірок, які не проводяться згідно з підпунктами 69.2 прим. 2, 69.35 прим.1 та 69.35 прим. 2 п. 69.36 ст. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ.
Для платників податків продовжуються строки зберігання документів та інформації, визначених п. 44.1 ст. 44 ПКУ, на період зупинення відліку строку давності, передбаченого абзацом першим п. 69.36 ст. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ.
За незберігання первинних документів, на підставі яких здійснювався облік доходів, та первинних документів, які підтверджують витрати на придбання товарів/послуг, до фізичних осіб – підприємців – платників єдиного податку третьої групи – платників ПДВ (незалежно від здійснюваних видів господарської діяльності) застосовуються штрафи відповідно до п. 121.1 ст. 121 ПКУ, зокрема, незабезпечення платником податків зберігання первинних документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених ст. 44 ПКУ строків їх зберігання, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.
Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, – тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 2040 гривень.
Водночас, відповідно до п.п. 69.28. п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ установлено, що до платників податків/податкових агентів, які провадили діяльність на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України і не можуть пред’явити первинні документи, на підставі яких здійснюється облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, як виняток із положень ст. 44 ПКУ застосовуються спеціальні правила для підтвердження даних, визначених у податковій звітності.

Коментарі: 0 | Залишити коментар

Фізичні особи – власники елітних авто спрямували до місцевих бюджетів Дніпропетровщини понад 4,2 млн грн транспортного податку

27.05.2024 14:53

З початку 2024 року місцеві бюджети Дніпропетровської області від платників транспортного податку – фізичних осіб отримали понад 4,2 млн гривень. Порівняно з січнем – квітнем 2023 року надходження збільшились майже на 3,2 млн грн, темп росту склав 397,1 відсотків.
Нагадуємо, що базою оподаткування транспортним податком є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Коментарі: 0 | Залишити коментар

Сумлінність платника податків – прозора господарська діяльність

27.05.2024 14:52

Державна податкова служба України нагадує, що при здійсненні будь-якої господарської діяльності необхідно дотримуватись вимог чинного законодавства України, оскільки це обов’язок кожного платника податків нашої держави.
Разом з тим є випадки недотримання платниками податків вимог чинного законодавства України.
Так, співробітниками територіальних підрозділів податкового аудиту ДПС у квітні 2024 року проведено понад 140 фактичних перевірок суб’єктів господарювання, які здійснюють торгівлю побутовою технікою та електронікою. За результатами перевірок встановлено факти не проведення розрахункових операцій через РРО/ПРРО.
Як наслідок, до платників податків будуть застосовані штрафні санкції в розмірі понад 6,5 млн гривень.
Державна податкова служба України зазначає, що лише сумлінне виконання платниками податків визначених законодавством обов’язків, у т.ч. із фіскалізації розрахунків, є запорукою сталого розвитку бізнесу та відсутності санкцій з боку контролюючих органів.

Коментарі: 0 | Залишити коментар

Розрахунковий документ на проїзд автомобільним транспортом

27.05.2024 14:51

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області інформує.
Cуб’єкти господарювання у сфері надання послуг пасажирського автомобільного транспорту зобов’язані проводити розрахунки з дотриманням вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265) з обов’язковою видачею розрахункових документів встановленої форми та змісту.
При цьому законодавство у сфері надання послуг пасажирського автомобільного транспорту складається, зокрема, з Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 № 176 (далі – Правила), та наказу Міністерства транспорту та зв’язку України від 25.05.2006 № 503 «Про затвердження Типових форм квитків на проїзд пасажирів і перевезення багажу на маршрутах загального користування», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.09.2006 за № 1065/12939.
На сьогодні суб’єкти господарювання при наданні послуг, приймаючи до оплати готівкові кошти та/або електронні платіжні засоби, зобов’язані проводити розрахунки за них через реєстратори розрахункових операцій/ програмні реєстратори розрахункових операцій (далі – РРО/ПРРО) та надавати споживачам послуг відповідні розрахункові документи.
Разом з цим згідно з пунктом 4 статті 9 Закону № 265 РРО/ПРРО та розрахункові книжки не застосовуються, зокрема, при продажу талонів, квитанцій, квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю на автомобільному транспорті.
Друкарство – принцип одержання відбитків письмових знаків за допомогою тиснення, здійснюється в друкарні.
Звертаємо увагу, що обов’язковими реквізитами зазначених документів є їх назви – «талон, квитанція, квиток» (далі – проїзні документи).
Тільки проїзні документи, виготовлені у спосіб, передбачений пунктом 4 статті 9 Закону № 265, зокрема, з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю, можуть вважатися відповідними розрахунковими документами.
Так, відповідно до Правил пасажир повинен мати проїзний документ.
Враховуючи зазначене, суб’єкти господарювання, які надають послуги пасажирського автомобільного перевезення мають право не застосовувати РРО/ПРРО та розрахункові книжки лише у разі продажу проїзних документів з нанесеними друкарським способом серію, номером, номінальною вартістю на автомобільному транспорті.
Проїзні документи, які не відповідають вказаним вимогам, не приймаються як розрахункові, видача зазначених документів споживачам послуг є порушенням порядку проведення розрахунків.

Коментарі: 0 | Залишити коментар

Платники податку на прибуток підприємств поповнили місцеві бюджети Дніпропетровщини на понад 232,5 млн гривень

27.05.2024 14:50

Протягом січня – квітня 2024 року до місцевих бюджетів Дніпропетровщини від платників надійшло понад 232,5 млн грн податку на прибуток підприємств. У порівнянні з минулорічним показником аналогічного періода надходження збільшились на понад 76,5 млн грн, або на 49,1 відсотків. Про це повідомила в. о. начальника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області Наталя Федаш.
Як зазначила очільниця податкової служби області, сумлінно сплачені податки і збори наразі мають особливо важливе значення для підтримки економіки країни. Адже за рахунок своєчасної сплати податкових зобов’язань сьогодні відбувається не лише захист територіальної цілісності нашої країни, а й забезпечується її фінансова стабільність. Більшість платників відповідально ставиться до виконання своїх обов’язків перед державою та громадами.
Дякуємо платникам за підтримку економічного фронту!

Коментарі: 0 | Залишити коментар

Особливості заповнення показників рядків 3.1.1 та 3.2.1 додатка РІ до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за

27.05.2024 14:49

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області звертає увагу на таке.
Як розраховуються показники рядків 3.1.1 та 3.2.1 додатка РІ до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, якщо в першому кварталі звітного року відображено збільшення фінансового результату на суму перевищення нарахованих у бухгалтерському обліку процентів за кредитами, позиками та іншими борговими зобов’язаннями, що виникли за операціями з нерезидентами відповідно до п. 140.2 ст. 140 ПКУ, а в наступних звітних періодах звітного року є/немає такої суми перевищення?
Відповідно до абзацу першого п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями ПКУ.
Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період перевищує 40 млн. грн., враховуючи положення п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ, об’єкт оподаткування визначається шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на різниці, визначені відповідно до положень розд. ІІІ ПКУ.
У п. 140.1 ст. 140 ПКУ наведені різниці, які виникають при здійсненні операцій з борговими зобов’язаннями (в тому числі процентів за борговими зобов’язаннями), та умови, за якими здійснюється відповідне коригування фінансового результату до оподаткування.
Під борговими зобов’язаннями для цілей п. 140.1 ст. 140 ПКУ слід розуміти зобов’язання за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, операціями РЕПО, зобов’язання за договорами фінансового лізингу та іншими запозиченнями незалежно від їх юридичного оформлення (абзац другий п. 140.1 ст. 140 ПКУ).
Згідно з п. 140.2 ст. 140 ПКУ для платника податку, у якого сума боргових зобов’язань, визначених п. 140.1 ст. 140 ПКУ, що виникли за операціями з нерезидентами, перевищує суму власного капіталу більше ніж у 3,5 раза, фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму перевищення нарахованих у бухгалтерському обліку процентів за кредитами, позиками та іншими борговими зобов’язаннями (крім процентів, що підлягають капіталізації відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності до моменту введення відповідного активу в експлуатацію), що виникли за операціями з нерезидентами, понад 30 відс. суми розрахованого об’єкта оподаткування податком на прибуток звітного (податкового) періоду, в якому здійснюється нарахування таких процентів, збільшеного на суму фінансових витрат за даними фінансової звітності та суми амортизаційних відрахувань за даними податкової звітності того самого звітного (податкового) періоду.
Сума боргових зобов’язань, що виникли за операціями з нерезидентами, та сума власного капіталу для цілей п. 140.2 ст. 140 ПКУ визначається як середнє арифметичне значень таких боргових зобов’язань та відповідно власного капіталу на початок та кінець звітного податкового періоду з урахуванням процентів, зазначених у п. 140.3 ст. 140 ПКУ.
Для цілей п. 140.2 ст. 140 ПКУ об’єкт оподаткування визначається згідно із ст. 134 ПКУ з коригуванням фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу, крім:
- від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років;
- різниці, визначеної п. 140.2 ст. 140 ПКУ.
Якщо у звітному (податковому) періоді показник, розрахований відповідно до абзацу першого п. 140.2 ст. 140 ПКУ, має від’ємне значення, фінансовий результат до оподаткування збільшується на всю суму процентів, що виникли за операціями з нерезидентами, нарахованих у цьому звітному (податковому) періоді.
Пунктом 140.3 ст. 140 ПКУ встановлено, що проценти, які перевищують суму обмеження, визначеного п. 140.2 ст. 140 ПКУ, які збільшили фінансовий результат до оподаткування, зменшують фінансовий результат до оподаткування майбутніх звітних податкових періодів у сумі, зменшеній щорічно на 5 відс. від суми процентів, що залишилися не врахованими у зменшення фінансового результату до оподаткування, з урахуванням обмежень, встановлених п. 140.2 ст. 140 ПКУ.
Згідно з частиною першою ст. 13 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами) звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна фінансова звітність складається за результатами першого кварталу, першого півріччя, дев’яти місяців.
Отже, відображення різниць, які виникають при здійсненні фінансових операцій та передбачають коригування фінансового результату до оподаткування на підставі пп. 140.2, 140.3 ст. 140 ПКУ, здійснюється у рядках 3.1.1 та 3.2.1 додатка РІ «Різниці» до рядка 03 РІ Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 (із змінами) (далі – додаток РІ до Декларації):
- у рядку 3.1.1 додатка РІ до Декларації відображається сума перевищення нарахованих у бухгалтерському обліку процентів за кредитами, позиками та іншими борговими зобов’язаннями (крім процентів, що підлягають капіталізації відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності до моменту введення відповідного активу в експлуатацію), що виникли за операціями з нерезидентами, понад 30 відс. суми розрахованого об’єкта оподаткування податком на прибуток звітного (податкового) періоду, в якому здійснюється нарахування таких процентів, збільшеного на суму фінансових витрат за даними фінансової звітності та суми амортизаційних відрахувань за даними податкової звітності того самого звітного (податкового) періоду (п. 140.2 ст. 140 ПКУ);
- у рядку 3.2.1 додатка РІ до Декларації відображається сума процентів, зменшена щорічно на 5 відс., яка збільшила фінансовий результат до оподаткування минулих періодів (п. 140.3 ст. 140 ПКУ).
При цьому показники рядків 3.1.1 та 3.2.1 додатка РІ до Декларації щодо коригування фінансового результату до оподаткування відповідно до пунктів 140.2, 140.3 ст. 140 ПКУ розраховуються на підставі даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності першого кварталу, півріччя, трьох кварталів, року.

Коментарі: 0 | Залишити коментар

Щодо зазначення коду КАТОТТГ у рядках 3 і 5.1 додатка 2 прим. 1 податкової декларації з рентної плати

23.05.2024 11:31

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області повідомляє, що форма податкової декларації з рентної плати затверджена наказом Міністерства фінансів України від 17.08.2015 № 719 (далі – Декларація).
Невід’ємною частиною декларації є відповідні додатки. Зокрема, розрахунок з рентної плати за користування надрами для видобування вуглеводної сировини здійснюється у додатку 2 прим. 1 до Декларації.
У додатку 2 прим. 1 заповнюються всі рядки усіх розділів з урахуванням приміток. При цьому у разі подання Декларації та додатків до неї на паперових носіях за відсутності значення рядок прокреслюється, а у разі подання декларації засобами електронного зв’язку – не заповнюється. Вартісні показники розрахунку зазначаються у гривнях з копійками.
Згідно з примітками 7 і 10 до додатка 2 прим. 1:
- у рядку 3 «Код за КАТОТТГ територіальної громади» зазначається код територіальної громади, визначений за Кодифікатором адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад, затвердженим наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 26.11.2020 № 290 (із змінами) (далі – Кодифікатор), на території якої знаходиться ділянка надр, з якої видобуваються корисні копалини;
- у рядку 5.1 «Код за КАТОТТГ адміністративно-територіальної одиниці за місцезнаходженням ділянки надр» зазначається код адміністративно-територіальної одиниці, визначений за Кодифікатором:
• за місцезнаходженням ділянки надр, з якої видобуваються корисні копалини, у разі розміщення такої ділянки надр у межах території України;
• за місцезнаходженням платника податків (за основним місцем обліку) у разі розміщення ділянки надр, з якої видобуваються корисні копалини, у межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України.
При цьому відповідно до ст. 1 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (із змінами):
- територіальна громада – це жителі, об’єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об’єднання жителів кількох сіл, селищ, міст, що мають єдиний адміністративний центр;
- адміністративно-територіальна одиниця – область, район, місто, район у місті, селище, село.

Коментарі: 0 | Залишити коментар

Чи є об’єктом оподаткування ПДВ операції з виплати страхових платежів?

23.05.2024 11:30

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області звертає увагу, що згідно з п.п. 196.1.3 п. 196.1 ст. 196 Податкового кодексу України не є об’єктом оподаткування ПДВ операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов’язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів.
Відповідно до п.п. 50 п. 1 ст. 1 Закону України від 18 листопада 2021 року № 1909-IX «Про страхування» (із змінами) (далі – Закон № 1909) страхова виплата (страхове відшкодування) – це грошові кошти, що виплачуються страховиком у разі настання страхового випадку відповідно до умов договору страхування та/або законодавства.
Страхова сума – грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов договору страхування та/або законодавства зобов’язаний провести страхову виплату в разі настання страхового випадку (п.п. 54 п. 1 ст. 1 Закону № 1909).
Підпунктом 66 п. 1 ст. 1 Закону № 1909 визначено, що страховик – фінансова установа або філія страховика – нерезидента, які мають право здійснювати діяльність із страхування на території України.
Оскільки надання послуг із страхування і перестрахування не є об’єктом оподаткування, то виплата страхових платежів також не є об’єктом оподаткування ПДВ та операція з отримання таких страхових платежів чи операція з їх виплати не змінює суму податкового кредиту або податкових зобов’язань ані у застрахованої особи, ані у страхової компанії (страховика).

Коментарі: 0 | Залишити коментар

Чи враховуються у зменшення МПЗ суми ПДФО та військового збору, сплачені з доходів від трудової участі та дивідендів членів ферм

23.05.2024 11:29

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області звертає увагу, що до суми сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок відносяться, зокрема, податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з доходів фізичних осіб, які перебувають з платником податку у трудових або цивільно-правових відносинах (крім доходів, які сплачені за придбання товарів у фізичних осіб), з доходів за договорами оренди, суборенди, емфітевзису земельних ділянок сільськогосподарського призначення (п.п. 141.9.2 п. 141.9 ст. 141 ПКУ та пункти 297¹.2 – 297¹.5 статті 297¹ ПКУ).
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про фермерське господарство» трудові відносини у фермерському господарстві (далі – ФГ) базуються на основі праці його членів. У разі виробничої потреби ФГ має право залучати до роботи в ньому інших громадян за трудовим договором (контрактом). Трудові відносини членів ФГ регулюються Статутом, а осіб, залучених до роботи за трудовим договором (контрактом), – законодавством України про працю.
Членами ФГ не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом).
Сума ПДФО та військового збору, сплаченого з доходу, який виплачується члену ФГ пропорційно його трудової участі в діяльності ФГ, враховується при визначенні МПЗ.
При отриманні інших доходів (у тому числі з дивідендів) фізичною особою, яка не перебуває з платником податку у трудових або цивільно-правових відносинах, сума ПДФО та ВЗ сплаченого з такого доходу не враховується при визначені МПЗ.

Коментарі: 0 | Залишити коментар

Усього 1940. Попередня cторінка | Сторінка 2 з 194 | Наступна сторінка

Мій gorod.dp.ua:

Вхід на gorod.dp.ua