Згоден
Продовжуючи перегляд сайту, ви погоджуєтеся з тим, що ознайомилися з оновленою політикою конфіденційності та погоджуєтеся на використання файлів cookie.
Дніпро » Блог
Пт, 17 січня 2025
22:36

БЛОГ

Особливості уточнення звітності юридичною особою – платником єдиного податку четвертої групи з метою декларування МПЗ за 2023 рі

07.08.2024 11:23

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області інформує.
Форма податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи затверджена наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 578 (із змінами) (далі – Декларація).
Зокрема, додаток 3 «Розрахунок загального мінімального податкового зобов’язання за податковий (звітний) рік» є невід’ємною частиною Декларації (далі – Додаток 3) та подається як до звітної Декларації, так і до загальної Декларації.
Відповідно до п. 297 прим. 1.1 ст. 297 прим. 1 Податкового кодексу України від (далі – ПКУ) платники єдиного податку – власники, орендарі, користувачі на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, а також голови сімейних фермерських господарств, у тому числі щодо земельних ділянок, що належать членам такого сімейного фермерського господарства та використовуються таким сімейним фермерським господарством, зобов’язані подавати додаток з розрахунком загального мінімального податкового зобов’язання у складі податкової декларації за податковий (звітний) рік.
Мінімальне податкове зобов’язання (далі – МПЗ) – мінімальна величина податкового зобов’язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до ПКУ. Сума МПЗ, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі – підприємцю, є загальним МПЗ (пп. 14.1.114 прим. 2 ст. 14 ПКУ).
МПЗ визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік (пп. 38 прим. 1.1.4 п. 38 прим. 1.1 ст. 38 прим. 1 ПКУ).
Згідно з приміткою до розділу Розрахункова частина Декларації та абзацами другим і третім п. 297 прим. 1.7 ст. 297 прим. 1 ПКУ платник єдиного податку четвертої групи зобов’язаний збільшити визначену в Декларації за наступний за звітним податковий (звітний) рік суму єдиного податку, що підлягає сплаті до бюджету, на суму позитивного значення різниці між сумою загального МПЗ та загальною сумою сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок.
Тобто, Додаток 3 з розрахунком МПЗ за 2022 рік подається сільськогосподарськими товаровиробниками у складі Декларації на 2023 рік, Додаток 3 з розрахунком МПЗ за 2023 рік подається – у складі Декларації на 2024 рік.
Разом з тим, якщо сільськогосподарські товаровиробники самостійно відмовляються від статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2024 рік (переходять на сплату інших податків і зборів) або контролюючі органи не підтверджують статус платника єдиного податку четвертої групи, то вони мають обов’язок визначити МПЗ за 2023 рік.
Таким чином, у суб’єктів господарювання, які у 2023 році подали Декларації, у зв’язку з втратою (самостійною відмовою) статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2024 рік виникає обов’язок задекларувати МПЗ за 2023 рік. Таким платникам при подачі Декларації за 2023 рік необхідно сформувати Додаток 3 за два податкових періоди (2022 та 2023 роки).
Враховуючі особливості декларування єдиного податку четвертої групи щодо подання Декларації на поточний рік, в якому визначається податкове зобов’язання на поточний рік, а подання Додатку 3 здійснюється за попередній рік, то платники податку, які з 01.01.2024 перейшли на сплату інших податків та зборів, повинні задекларувати МПЗ шляхом подання уточнюючої Декларації на 2023 рік.
З метою декларування загального МПЗ за 2023 рік юридична особа, яка з 01.01.2024 перейшла зі сплати єдиного податку четвертої групи на загальну систему оподаткування, подає:
- за своїм місцезнаходженням загальну Декларацію за 2023 рік з зазначенням в рядку 1 загальної частини одночасно двох відміток: тип «03» (уточнююча загальна) та тип «06» (уточнююча) разом з уточнюючим Додатком 3 за 2022 рік і Додатком 3 за 2023 рік;
- за місцем розташування земельної ділянки звітну Декларацію за 2023 рік з зазначенням в рядку 1 загальної частини відмітки типу «06» (уточнююча) разом з уточнюючими Додатком 3 за 2022 рік і Додатком 3 за 2023 рік.
Юридичною особою спочатку складається Додаток 3 за 2023 рік до уточнюючої загальної Декларації щодо:
- всіх земельних ділянок, по яких у юридичної особи – платника єдиного податку четвертої групи виникає обов’язок визначати загальне МПЗ (по всіх територіальних громадах);
- сум сплачених податків, зборів, платежів протягом податкового (звітного) року в цілому по підприємству в гривнях з двома десятковими знаками, з урахуванням приміток до Додатка 3.
При поданні звітних уточнюючих Декларацій до контролюючих органів, які обслуговують територіальні громади, де розташовані земельні ділянки, складається Додаток 3 до звітної уточнюючої Декларації щодо тих земельних ділянок, по яких у платника виникає обов’язок визначати загальне МПЗ, та які розташовані на територіях відповідних територіальних громад, які обслуговує контролюючий орган, до якого подається звітна уточнююча Декларація.
Додаток 3 за 2023 рік до уточнюючих звітних Декларацій заповнюється на підставі складеного Додатка 3 за 2023 рік до уточнюючої загальної Декларації.
Показники рядків 02, 02.1, 02.2, 02,5 – 02.10, 04 розд. II Додатка 3 до уточнюючих звітних Декларацій заповнюються на підставі показників відповідних рядків у Додатку 3 до уточнюючої загальної Декларації пропорційно частці земельних ділянок, зазначених у Додатку 3 до уточнюючих звітних Декларацій (сума показників графи 3 і 4 рядка 2 розд. I Додатка 3 до уточнюючої звітної Декларації), розташованих на території відповідної територіальної громади, у загальній площі таких земельних ділянок (сума показників графи 3 і 4 рядка 2 розд I Додатка 3 до уточнюючої загальної Декларації). Позитивне значення рядка 04 розд. II Додатка 3 до уточнюючої звітної Декларації переноситься до рядка 4 Розрахункової частини уточнюючої звітної Декларації.
У Додатку 3 за 2022 рік до уточнюючої загальної або уточнюючої Декларації зазначаються дані, які переносяться з раніше поданого відповідного Додатка 3 за 2022 рік до загальної або звітної Декларації.
«Розрахункова частина декларації для юридичних осіб» уточнюючої загальної або уточнюючої звітної Декларації заповнюються наступним чином:
-у графах 3 – 10 рядків 1.1 – 1.4, 2 та графах 6 – 10 рядка 3 зазначаються дані, які переносяться з раніше поданої Декларації, що уточнюється;
- у графі 7 рядка 4 – сума показників рядка 4 графи 3 розділу II Додатку 3 за 2022 рік та рядка 4 графи 3 розділу II Додатка 3 за 2023 рік;
- у графі 6, графах 8 – 10 рядка 5 – дані, які переносяться з раніше поданої Декларації, що уточнюється;
- у графі 7 рядка 5 – сума показників рядків 3 і 4 графи 7;
- у графах 7 – 10 рядка 6 – переносяться показники рядка 5 Декларації, що уточнюється;
- у графі 7 рядка 7 – різниця показників рядків 5 і 6 графи 7.
При цьому відповідно до п.п. 69.38 п.69 підрозд. 10 розд. ХХ ПКУ, тимчасово, на період з 01 серпня 2023 року до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, у разі самостійного виправлення платником податків з дотриманням порядку, вимог та обмежень, визначених ст. 50 ПКУ, помилок, що призвели до заниження податкового зобов’язання, такий платник звільняється від нарахування та сплати штрафних санкцій, передбачених п. 50.1 ст. 50 ПКУ, та пені.




Коментарі: 0 | Залишити коментар


До уваги резидентів Дія Сіті!

07.08.2024 11:22

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області нагадує, що особливості оподаткування доходів спеціалістів резидентів Дія Сіті встановлені п. 170.14 прим. 1 ст. 170 (далі – ПКУ), відповідно до п.п. 170.14 прим. 1.1 якого податковим агентом платника податку – спеціаліста резидента Дія Сіті під час нарахування (виплати) на його користь доходів у вигляді заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику податку у зв’язку з трудовими відносинами чи у зв’язку з виконанням гіг-контракту, укладеного у порядку, передбаченому Законом України від 15 липня 2021 року № 1667-ІХ «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» (далі – Закон № 1667), є резиденти Дія Сіті.
Розглянемо питання: Як оподатковується та за якою ознакою доходу в додатку 4ДФ до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Розрахунок) відображається сума страхових внесків резидентами Дія Сіті за договорами недержавного пенсійного забезпечення та/або за договорами добровільного медичного страхування платника податку – гіг-спеціаліста, що перевищує 30 відс. нарахованої винагороди такому гіг-спеціалісту?
Згідно з п.п. 170.14 прим. 1.2 п. 170.14 прим. 1 ст. 170 ПКУ за ставкою, визначеною п. 167.2 ст. 167 ПКУ (5 відс.), оподатковуються доходи платника податку спеціаліста резидента Дія Сіті що виплачуються на його користь резидентом Дія Сіті у вигляді:
а) заробітної плати;
б) винагороди за гіг-контрактом, укладеним у порядку, передбаченому Законом № 1667, у тому числі винагороди за створення та перехід прав на твори, створені за замовленням;
в) авторської винагороди за створення службового твору та перехід прав на службові твори.
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розд. IV ПКУ, відповідно до п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування фізичної особи – резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Перелік доходів, які включаються до загального (місячного) річного оподатковуваного доходу платника податку на доходи фізичних осіб (податок) визначено п. 164.2 ст. 164 ПКУ.
Відповідно до п.п. «г» п.п. 164.2.16 п. 164.2 ст. 164 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається сума пенсійних внесків у межах недержавного пенсійного забезпечення відповідно до закону, страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), у тому числі, за договорами добровільного медичного страхування та за договором страхування додаткової пенсії, внесків на пенсійні вклади, внесків до фонду банківського управління, сплачена будь-якою особою – резидентом за платника податку чи на його користь, крім сум, що сплачуються резидентом Дія Сіті за свій рахунок за договорами недержавного пенсійного забезпечення та/або за договорами добровільного медичного страхування платника податку – гіг-спеціаліста в межах 30 відс. нарахованої винагороди такому гіг-спеціалісту.
Також доходи, визначені ст. 163 ПКУ, є об’єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).
Ставка військового збору становить 1,5 відс. від об’єкта оподаткування (п.п. 1.3 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ).
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб і військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 ПКУ.
Так, згідно з п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПКУ податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку визначену ст. 167 ПКУ, і ставку військового збору, встановлену п.п. 1.3 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ.
Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 із змінами та доповненнями затверджені форма Розрахунку та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Порядок).
Відповідно до п. 4 розд. IV Порядку в додатку 4 «Відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору» (далі – додаток 4ДФ) до Розрахунку у графі 6 «Ознака доходу» зазначається ознака доходу, наведена у розд. 1 «Довідник ознак доходів фізичних осіб» додатка 2 до Порядку.
Згідно з Довідником ознак доходів фізичних осіб, суми пенсійних внесків, що сплачуються резидентом Дія Сіті за свій рахунок за договорами недержавного пенсійного забезпечення та/або за договорами добровільного медичного страхування платника податку – гіг-спеціаліста в межах 30 відс. нарахованої винагороди такому гіг-спеціалісту (п.п. «г» п.п. 164.2.16 п. 164.2 ст. 164 ПКУ) відображається у додатку 4ДФ до Розрахунку за ознакою доходу «204».
Враховуючи викладене, сума страхових внесків, сплачена резидентом Дія Сіті за свій рахунок за договорами недержавного пенсійного забезпечення та/або за договорами добровільного медичного страхування платника податку – гіг-спеціаліста, що перевищує 30 відс. нарахованої винагороди такому гіг-спеціалісту включається до його загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відс. та військовим збором за ставкою 1,5 відсотка. У додатку 4ДФ до Розрахунку відображається уся сума страхового внеску за ознакою доходу «204».




Коментарі: 0 | Залишити коментар


До уваги платників! Удосконалення процесів ведення обліку платежів

07.08.2024 11:21

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області інформує.
Відповідно до пункту 421.2 статті 421 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), Електронний кабінет платника податків забезпечує можливість реалізації платниками податків прав та обов'язків, визначених ПКУ та іншими законами, шляхом:
- перегляду інформації про платника податків, що збирається, використовується та формується контролюючими органами, у тому числі дані оперативного обліку податків, зборів, єдиного внеску (у тому числі дані інтегрованих карток платників податків), а також одержання такої інформації у вигляді документа, який формується автоматизовано шляхом вивантаження відповідної інформації з електронного кабінету із накладенням кваліфікованого електронного підпису посадової особи контролюючого органу та кваліфікованої електронної печатки контролюючого органу;
- подання платником податків повідомлення про використання та про відмову від використання єдиного рахунку;
- визначення напряму використання суми помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань і пені відповідно до статті 351 «Єдиний рахунок» ПКУ;
- перегляду інформації по єдиному рахунку, у тому числі з Реєстру платежів з єдиного рахунку в розрізі окремого платника податків;
- проведення звірки розрахунків платників податків з державним та місцевими бюджетами, а також одержання документа, що підтверджує стан розрахунків, який формується автоматизовано шляхом вивантаження відповідної інформації з електронного кабінету із накладенням кваліфікованого електронного підпису посадової особи контролюючого органу та кваліфікованої електронної печатки контролюючого органу із застосуванням засобів кваліфікованого електронного підпису чи печатки, які мають вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від несанкціонованого доступу, від безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів та їх копіювання;
- управління сумами помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені відповідно до положень ПКУ, в тому числі шляхом подачі заяви про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та/або пені.




Коментарі: 0 | Залишити коментар


Дніпропетровщина: протидія нелегальному обігу тютюнових виробів у м. Дніпрі

07.08.2024 11:18

З метою боротьби з тіньовим ринком тютюнових виробів Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області спільно з Департаментом торгівлі та реклами Дніпровської міської ради в рамках робочої групи щодо боротьби із нелегальним обігом і роздрібною торгівлею підакцизними товарами на території м. Дніпра проводиться постійний моніторинг об’єктів бізнесу стосовно дотримання законодавства, яке регулює обіг тютюнових виробів та алкогольних напоїв.
Спільними заходами фіксуються порушення у сфері обігу підакцизних товарів, а саме: продаж тютюнових виробів без марок акцизного податку, без відповідних дозвільних документів, проведення розрахункових операцій без застосування реєстраторів розрахункових операцій (РРО), програмних РРО, КОРО, порушень трудового законодавства тощо. До порушників застосовуються заходи фінансового впливу та анулюються відповідні ліцензії.
Також, вагомим важелем в боротьбі з нелегальним обігом підакцизних товарів є проведення демонтажу торгівельних об’єктів, в яких систематично фіксуються порушення законодавства у сфері обігу підакцизних товарів. Так, відповідно до рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради, винесеного у липні 2024 року, в рамках спільних заходів робочої групи щодо боротьби із нелегальним обігом і роздрібною торгівлею підакцизними товарами на території м. Дніпра, проведено демонтаж тимчасових споруд, які були розташовані за адресами вул. Березинська, 23 та вул. Професора Герасюти, 1.




Коментарі: 0 | Залишити коментар


Дніпропетровщина: понад 21 тисяча суб’єктів господарювання – платники ПДВ

07.08.2024 11:17

Станом на 01.08.2024 року у Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області на обліку знаходилось 21 094 суб’єкта господарювання (юридичних осіб – 18 948, ФОПів – 2 146), які зареєстровані платниками ПДВ.
Нагадуємо, що відповідно до п. 180.1 ст. 180 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) для цілей оподаткування платником ПДВ є:
1) будь-яка особа, яка провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник ПДВ у порядку, визначеному ст. 183 ПКУ;
2) будь-яка особа, яка зареєстрована або підлягає реєстрації як платник ПДВ;
3) будь-яка особа, яка ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України (далі – МКУ), а також:
- особа, на яку покладається дотримання вимог митних режимів, які передбачають повне або часткове умовне звільнення від оподаткування, у разі порушення таких митних режимів, встановлених митним законодавством;
- особа, яка використовує, у тому числі при ввезенні товарів на митну територію України, податкову пільгу не за цільовим призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із ПКУ, а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено.
Зазначені норми не застосовується до операцій з ввезення на митну територію України фізичними особами (громадянами) чи суб’єктами підприємницької діяльності, які не є платниками ПДВ, культурних цінностей, зазначених у п. 197.7 ст. 197 ПКУ;
4) особа, яка веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи;
5) особа – управитель майна, яка веде окремий податковий облік з ПДВ щодо господарських операцій, пов’язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном.
Для цілей оподаткування господарські відносини між управителем майна з власної господарської діяльності та його діяльності з управління майном прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів. Зазначені норми не поширюються на управителів майна, які здійснюють управління активами інститутів спільного інвестування, фондів банківського управління, фондів фінансування будівництва та фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до закону;
6) особа, яка проводить операції з постачання конфіскованого майна, знахідок, скарбів, майна, визнаного безхазяйним, майна, за яким не звернувся власник до кінця строку зберігання, та майна, що за правом успадкування чи на інших законних підставах переходить у власність держави (у тому числі майна, визначеного у ст. 243 МКУ), незалежно від того, чи досягає вона загальної суми від здійснення операцій із постачання товарів/послуг, визначеної п. 181.1 ст. 181 ПКУ, а також незалежно від того, який режим оподаткування використовує така особа згідно із законодавством;
7) особа, яка уповноважена вносити податок з об’єктів оподаткування, що виникають внаслідок поставки послуг підприємствами залізничного транспорту з їх основної діяльності, що перебувають у підпорядкуванні платника податку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
8) особа – інвестор (оператор), який веде окремий податковий облік, пов’язаний з виконанням угоди про розподіл продукції;
9) особа, визначена у п.п. «д» п.п. 14.1.139 п. 14.1 ст. 14 ПКУ.
Особою, відповідальною за нарахування та сплату ПДВ до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники ПДВ, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг, крім випадків, встановлених ст. 208 прим. 1 ПКУ.
Особою, відповідальною за сплату до бюджету ПДВ, нарахованого при ввезенні товарів на митну територію України у міжнародних поштових та експрес-відправленнях, є оператор поштового зв’язку, експрес-перевізник, якщо митне оформлення товарів здійснюється таким оператором поштового зв’язку, експрес-перевізником.
Особою, відповідальною за сплату ПДВ до бюджету у складі митних платежів у порядку, встановленому ст. 295 прим. 1 МКУ, є особа, яка здійснює реалізацію товарів, визначених частиною сьомою ст. 293 МКУ (п. 180.2 прим. 2 ст. 180 ПКУ).




Коментарі: 0 | Залишити коментар


Щодо надходження ПДВ до бюджету у січні – липні 2024 року

05.08.2024 11:08

Детінізація поступово набирає обертів, що, безпосередньо, відображається на надходженнях податку на додану вартість до бюджету.
Так, понад минулорічний факт у січні – липні 2024 року до бюджету додатково надійшло 46,3 млрд грн (+43,3 %) ПДВ (сальдо) (факт 7 міс. 2024 року – 153,3 млрд грн, 7 міс. 2023 року – 107,0 млрд грн).
Збір ПДВ за 7 місяців 2024 року становить 236,9 млрд грн, а це +25,4 %, або +47,9 млрд грн відносно 7 місяців 2023 року (факт 7 міс. 2023 року – 189,0 млрд грн).
Драйверами зростання ПДВ є такі галузі:
- Оптова та роздрібна торгівля;
- Переробна промисловість.




Коментарі: 0 | Залишити коментар


Щодо Закону України від 18.06.2024 № 3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистиляті

05.08.2024 11:07

Щодо Закону України від 18.06.2024 № 3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального»
З 27 липня 2024 року набрав чинності Закон України від 18.06.2024 № 3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 3817).
Пунктом 2 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону № 3817 установлено, що:
Закон України від 19 грудня 1995 року № 481/95-BP «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 481) втрачає чинність з 1 січня 2025 року, крім статті 8 Закону № 481 («Атестація виробництва спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»), яка діє до дня набрання чинності та введення в дію статті 33 Закону № 3817 («Атестація виробництва спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та ферментації тютюнової сировини»);
положення Закону № 481 до дня втрати ним чинності застосовуються в частині, що не суперечить положенням Закону № 3817.
Пунктом 1 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону № 3817 встановлено термін набрання чинності цим законом – з дня, наступного за днем його опублікування, крім окремих його норм, зокрема:
пункт 85 частини першої статті 1, в якому визначення «тютюнові вироби» доповнено іншими нікотиновмісними продуктами для орального застосування, статті 67 «Максимальна роздрібна ціна на тютюнові вироби, тютюн, промислові замінники тютюну та рідини, що використовуються в електронних сигаретах» (у частині інших нікотиновмісних продуктів для орального застосування) Закону № 3187, які набирають чинності та вводяться в дію з 1 вересня 2024 року. Отже, з 1 вересня 2024 року діяльність з виробництва інших нікотиновмісних продуктів для орального застосування, оптової та роздрібної торгівлі підлягає ліцензуванню.
Звертаємо увагу, що відповідно до пункту 21 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону № 3817 до 1 жовтня 2024 року дозволяється зберігання та/або транспортування, та/або реалізація на митній території України товарів (продукції) за кодом 2404 91 90 00 згідно з УКТЗЕД без марок акцизного податку, якщо такі товари (продукція) вироблені в Україні або ввезені на митну територію України до 1 вересня 2024 року.
Норми Закону № 3817, які стосуються електронної простежуваності обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, акцизного електронного документа, Електронної системи обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, електронних акцизних марок, набирають чинності та вводяться в дію з 1 січня 2026 року.
Відповідно до пункту 1 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону № 3817 розділ VІІ «Ліцензування» Закону № 3817 набирає чинності та вводиться в дію з 1 січня 2025 року (крім пунктів 22, 23, 25 частини другої статті 46 «Припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності», якою встановлено підстави для прийняття органом ліцензування рішення про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, і статті 49 «Порядок інформування суб’єктів господарювання про вартість ліцензій на право провадження відповідних видів господарської діяльності»).
Пунктом 24 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону № 3817 на період дії воєнного стану в Україні та протягом 30 днів з дня його припинення або скасування:
установлено право суб’єкта господарювання зберігати пальне, яке споживається для заправлення електрогенераторної установки в обсязі до 2000 літрів на кожному об’єкті, що забезпечений електрогенераторною установкою, без отримання дозвільних документів (документів дозвільного характеру, ліцензії на право зберігання пального, результатів надання інших адміністративних послуг);
зберігання пального, яке споживається для заправлення електрогенераторної установки в обсязі понад 2000 літрів на кожному об’єкті, що забезпечений електрогенераторною установкою, здійснюється суб’єктом господарювання на підставі декларації про провадження господарської діяльності із зберігання пального, яка безоплатно подається до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Відповідно до пункту 3 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону № 3817 ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, видані відповідно до Закону № 481 до 1 січня 2025 року, вважаються чинними та підтверджують право на провадження відповідного виду (видів) господарської діяльності до завершення строку, на який їх було видано (для ліцензій, виданих на визначений строк), або до дня припинення їхньої дії в порядку, визначеному Законом № 3817.
Пунктом 6 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону № 3817 регламентовано дії суб’єктів господарювання щодо здійснення господарської діяльності починаючи з дня введення воєнного стану в Україні та до дня набрання чинності Законом № 3817 (далі – у визначений пунктом 6 період).
Зокрема, суб’єкт господарювання, який у визначений пунктом 6 період здійснював господарську діяльність на підставі ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, строк дії якої закінчився у цей період, та який не отримав нової ліцензії на право провадження такої діяльності, зобов’язаний:
протягом трьох місяців, наступних за місяцем, в якому Закон № 3817 набрав чинності, подати заяву про отримання нової ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності у порядку, визначеному Законом № 481;
сплатити не сплачені протягом зазначеного періоду чергові платежі за ліцензію на право провадження відповідного виду господарської діяльності, у тому числі за період з дня закінчення строку дії раніше виданої/наданої ліцензії – до останнього дня третього місяця, наступного за місяцем, в якому набрав чинності Закон № 3817, або до дня отримання нової ліцензії.
Суб’єкт господарювання, який у визначений пунктом 6 період здійснював господарську діяльність на підставі ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності, строк дії якої не закінчився у такий період, але за якою не сплачено чергові платежі, зобов’язаний протягом трьох місяців, наступних за місяцем, в якому набрав чинності Закон № 3817, сплатити не сплачені протягом зазначеного періоду чергові платежі за ліцензію на право провадження відповідного виду господарської діяльності.
Суб’єкт господарювання, який у визначений пунктом 6 період припинив провадження господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до Закону № 481, зобов’язаний протягом двох місяців, наступних за місяцем, в якому Закон № 3817 набрав чинності:
подати до органу ліцензування заяву про припинення дії ліцензії у зв’язку з припиненням провадження господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню;
сплатити не сплачені за період до дня припинення господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, чергові платежі за ліцензію на право провадження відповідного виду господарської діяльності.
Пунктом 6 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону № 3817 також встановлено:
механізм розрахунку суми несплачених чергових платежів, які підлягають сплаті відповідно до цього пункту;
право суб’єкта господарювання звернутися до органу ліцензування для уточнення суми несплачених чергових платежів, яка підлягає сплаті;
наслідки для суб’єкта господарювання у разі невиконання ним вимоги щодо сплати чергових платежів (визнання недійсною ліцензії з дати закінчення строку її дії та визнання такою, що провадилася без наявності ліцензії із застосуванням фінансових санкцій, визначених Законом № 481 – для ліцензій, строк дії яких закінчився у визначений пунктом 6 період; припинення дії ліцензії у порядку, визначеному Законом № 481, з дня несплати першого чергового платежу – для ліцензій, строк дії яких не закінчився у період дії воєнного стану).
З дня набрання чинності Законом № 3817 застосовується відповідальність у розмірах, встановлених:
статтею 73 Закону № 3817 за порушення норм Закону № 3817 та Закону № 481, у період дії положень Закону № 481;
статтею 17 Закону № 481 – у випадках, встановлених пунктом 6 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону № 3817.




Коментарі: 0 | Залишити коментар


Чи має право суб’єкт господарювання використовувати одну печатку на всіх ПРРО, які зареєстровані на кожну окрему господарську од

05.08.2024 11:06

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області повідомляє.
Частиною другою ст. 12 Закону України від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2155) встановлено, що користувачі електронних довірчих послуг зобов’язані, зокрема, забезпечувати конфіденційність та неможливість доступу інших осіб до особистого ключа та невідкладно повідомляти надавача електронних довірчих послуг про підозру або факт компрометації особистого ключа.
Компрометація особистого ключа – будь-яка подія, що призвела або може призвести до несанкціонованого доступу до особистого ключа (п.п. 26 частини першої ст. 1 Закону № 2155).
Отже, суб’єкт господарювання має право використовувати одну печатку на всіх програмних реєстраторах розрахункових операцій (далі – ПРРО), які зареєстровані на кожну окрему господарську одиницю, якщо такі ПРРО не потребують задіяння касирів.
У разі, якщо при використанні ПРРО задіяні касири, то для кожного такого ПРРО необхідно створити окрему печатку.




Коментарі: 0 | Залишити коментар


Офіційно оформлені трудові відносини – важлива складова стабільної роботи економіки

05.08.2024 11:05

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області нагадує, що одним із напрямів діяльності податкових органів є запобігання використанню незадекларованої праці.
Незадекларована праця не тільки є ризиком недонадходжень коштів до бюджетів, що обмежує можливості держави проводити сучасну соціальну політику у сферах освіти, охорони здоров’я, розвитку професійних навичок, зайнятості, соціального захисту та пенсійного забезпечення, а й створює недобросовісну конкуренцію щодо тих суб’єктів господарювання, які повністю забезпечують виконання зобов’язань щодо сплати податків, охорони праці і соціального забезпечення працівників.
До того ж, фінансові ризики і наслідки використання незадекларованої праці значно перевищують витрати, які виникають у разі оформлення трудових відносин із працівниками відповідно до законодавства.
За порушення законодавства про працю можуть бути застосовані різні види санкцій, залежно від характеру і наслідків порушення, а також від суб’єкта господарювання, який його скоїв.
Своєчасне оформлення трудових відносин – це запорука фінансової стабільності бізнесу.
Нагадуємо, що трудовий договір – це документ, який регулює відносини між працівником і роботодавцем. Він визначає права і обов’язки обох сторін, умови праці, заробітну плату, термін дії, порядок зміни і розірвання.
Трудовий договір може бути укладений у письмовій формі і підписаний обома сторонами або оформлений шляхом видання наказу про прийняття працівника на роботу. Трудовий договір може бути строковим або безстроковим, з повним або неповним робочим часом, основним або за сумісництвом залежно від характеру роботи і бажання сторін.
З моменту підписання трудового договору найманий працівник – це працівник, який має трудові права й соціальні гарантії
Акцентуємо увагу, що задекларована праця – це відповідна репутація і імідж компанії, яка, сумлінно сплачуючи кошти до бюджетів, вносить особистий вклад в економіку країни та її обороноздатність.




Коментарі: 0 | Залишити коментар


Новації для платників

05.08.2024 11:04

Відділ комунікацій з громадськістю управління інформаційної взаємодії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області доводить до відома, що 24.08.2024 набере чинності Закон України від 25 квітня 2024 року № 3680-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання праці домашніх працівників» (далі – Закон № 3680), яким зокрема внесено зміни до Закону України від 08 липня 2010 року 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464), а саме:
1) абзац четвертий пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464 викладено в новій редакції, відповідно до якого платниками єдиного внеску є, зокрема фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) (крім використання праці домашніх працівників);
2) статтю 8 Закону № 2464 доповнено новою частиною 142, відповідно до якої єдиний внесок для осіб, які є домашніми працівниками і беруть добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, встановлюється у розмірі 22 відсотки суми, що визначається таким платником самостійно, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Закон № 3680 опубліковано в офіційному виданні «Голос України» від 24.05.2024 № 42.




Коментарі: 0 | Залишити коментар


Усього 2265. Попередня cторінка | Сторінка 15 з 227 | Наступна сторінка
Мій gorod.dp.ua:
copyright © gorod.dp.ua
Усі права захищені. Використання матеріалів сайту можливо тільки з дозволу власника.

Про проект :: Реклама на сайті