Головне управління ДПС у Дніпропетровській області інформує.
Згідно з п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об’єктом оподаткування є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (п.п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 ПКУ).
Відповідно до ст. 1029 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-ІV (далі – ЦКУ) за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов’язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника правління або вказаної ним особи (вигодонабувача).
Предметом договору управління майном можуть бути підприємство як єдиний майновий комплекс, нерухома річ, цінні папери, майнові права та інше майно (частина перша ст. 1030 ЦКУ).
Статтею 1032 ЦКУ визначено, що установником управління є власник майна.
Управитель, якщо це визначено договором про управління майном, є довірчим власником цього майна, яким він володіє, користується і розпоряджається відповідно до закону та договору управління майном. Договір про управління майном не тягне за собою переходу права власності до управителя на майно, передане в управління (частина п’ята ст. 1033 ЦКУ).
При цьому майно, передане в управління, має обліковуватися в управителя на окремому балансі, і щодо нього ведеться окремий облік (частина 3 ст. 1030 ЦКУ).
Договір управління майном передбачає передачу майна від власника (установника управління) до іншої сторони (управителя) для здійснення управління ним за плату та на певний строк. Управитель діє від свого імені, але в інтересах власника, управляючи майном і отримуючи за це винагороду.
Таким чином, установник, який фактично є власником майна, переданого в управління, є відповідальним за сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Комментарии: 0
| Оставить комментарий
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області щодо: яку податкову декларацію з плати за землю (в частині земельного податку) та у які строки повинна подати юридична особа у разі переходу протягом року з загальної системи на спрощену системи оподаткування, або відмови від спрощеної системи оподаткування, або у разі відмови контролюючого органу у реєстрації платником єдиного податку четвертої групи, повідомляє.
Якщо юридична особа, яка в установлені строки подала річну податкову декларацію з плати за землю (в частині земельного податку) (далі – Декларація), приймає рішення про перехід у поточному році з загальної системи на спрощену систему оподаткування (на сплату єдиного податку третьої групи), то така особа повинна подати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки протягом 20 календарних днів місяця, наступного за місяцем в якому відбулась зміна системи оподаткування, уточнюючу Декларацію на зменшення податкового зобов’язання із земельного податку, за земельні ділянки, за які платник єдиного податку звільняється від сплати земельного податку відповідно до п.п. 4 п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України, починаючи з місяця переходу на спрощену систему оподаткування.
Якщо юридична особа – платник єдиного податку протягом року відмовляється від спрощеної системи оподаткування, то така особа зобов’язана сплачувати земельний податок з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому подано заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв’язку з переходом на сплату інших податків і зборів, та подати протягом 20 календарних днів місяця, наступного за місяцем в якому відбулась зміна системи оподаткування, звітну Декларацію (на поточний рік або щомісяця) контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки.
Юридична особа, якій в поточному році контролюючим органом відмовлено у реєстрації платником єдиного податку четвертої групи, подає протягом 20 календарних днів місяця, наступного за місяцем в якому було отримано письмову вмотивовану відмову у реєстрації платником єдиного податку четвертої групи, звітну Декларацію (на поточний рік або щомісяця) контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки.
Детальніше – за посиланням https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=44522
Комментарии: 0
| Оставить комментарий
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області інформує.
Згідно з ст. 18 прим. 2 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XІІ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі – Закон № 875) розмір внеску на підтримку працевлаштування осіб з інвалідністю (далі – внесок) обраховується платником шляхом визначення результату добутку таких показників:
40 відс. середньомісячної заробітної плати (винагороди) у відповідному календарному кварталі, розрахованої на одного працівника;
кількість місяців у кварталі;
різниця між встановленим нормативом робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю і середньообліковою кількістю штатних працівників – осіб з інвалідністю за квартал, які працевлаштовані роботодавцем з урахуванням вимог, визначених ст. 18 прим. 2 Закону № 875 щодо розміру оплати праці.
Відповідно до п. 1 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 березня 2019 року № 227 (далі – Положення № 227), Державна податкова служба України (далі – ДПС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів, і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Згідно з підпунктами 12, 70 п. 4 Положення № 227, ДПС відповідно до покладених на неї завдань, зокрема:
здійснює адміністрування податків, зборів, платежів, єдиного внеску, у тому числі проводить відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків (платників єдиного внеску);
надає індивідуальні податкові консультації, інформаційно-довідкові послуги з питань податкового законодавства з питань сплати єдиного внеску та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС.
Водночас межі повноважень ДПС щодо адміністрування внеску визначені у розд. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2025 року № 4219-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення права осіб з інвалідністю на працю» (далі – Закон № 4219).
Згідно з п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 (далі – Положення № 96), Державна служба України з питань праці (далі – Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра економіки, довкілля та сільського господарства, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за додержанням підприємствами, установами та організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об’єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, які використовують найману працю, законодавства про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у частині виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю (п.п. 11 п. 4 Положення № 96).
Відповідно до абзацу шостого п. 1 Положення про Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України (далі – Мінекономіки), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2025 року № 903 (далі – Положення № 903), Мінекономіки є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує, зокрема, формування та реалізацію державної політики у сфері праці, зайнятості населення, трудової міграції, трудових відносин, соціального діалогу.
Мінекономіки відповідно до покладених на нього завдань забезпечує формування та реалізацію, зокрема, державної політики у сфері праці, зайнятості населення, трудової міграції, трудових відносин, соціального діалогу (п.п. 1 п. 3 Положення № 903).
Водночас відповідно до ст. 19 Закону № 875 (зі змінами, внесеними Законом № 4219), порядок здійснення контролю за виконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та проведення перевірки роботодавців щодо його виконання встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням про працю, зайнятість населення, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, проводить перевірки роботодавців щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Отже, надання роз’яснень щодо особливостей розрахунку нормативу роботодавцями, які перебувають у простої, для цілей визначення наявності / відсутності обов’язку сплати внеску належить до компетенції Держпраці та Мінекономіки (у межах повноважень).
Інформація розміщена за посиланням - https://zir.tax.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&id=44523
Комментарии: 0
| Оставить комментарий
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області щодо: за яку кількість земельних ділянок звільняється від сплати земельного податку ФО, яка належить до категорій, наведених у п. 281.1 ст. 281 ПКУ, та станом на 01 січня поточного року має у власності земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), які розташовані в різних населених пунктах, а саме: в різних селах – декілька земельних ділянок, загальна площа яких не перевищує 0,25 га, в селищі – одна земельна ділянка, площа якої не більше як 0,15 га, і місті – одна земельна ділянка, площа якої не більше як 0,10 га та чи подається такою особою до органу ДПС заява про застосування пільги по земельному податку, повідомляє.
Пільги щодо сплати земельного податку для фізичних осіб наведено в ст. 281 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).
Згідно з п. 281.1 ст. 281 ПКУ визначено перелік категорій фізичних осіб – власників земельних ділянок:
особи з інвалідністю першої і другої групи;
фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років;
ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до п. 281.2 ст. 281 ПКУ звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб п. 281.1 ст. 281 ПКУ, поширюється на земельні ділянки за кожним видом використання у межах граничних норм, зокрема, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах – не більше як 0,25 га, в селищах – не більше як 0,15 га, в містах – не більше як 0,10 га.
При цьому, якщо фізична особа, визначена у п. 281.1 ст. 281 ПКУ, станом на 01 січня поточного року має у власності декілька земельних ділянок одного виду використання, площа яких перевищує межі граничних норм, визначених п. 281.2 ст. 281 ПКУ, така особа до 01 травня поточного року подає письмову заяву у довільній формі до контролюючого органу за місцем знаходження будь-якої земельної ділянки про самостійне обрання / зміну земельних ділянок для застосування пільги (далі – заява про застосування пільги) (п. 281.4 ст. 281 ПКУ).
Отже, фізична особа, яка належить до категорій, наведених у п. 281.1 ст. 281 ПКУ, та яка станом на 01 січня поточного року має у власності земельні ділянки за видом використання – для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), які розташовані в різних населених пунктах, а саме: в різних селах – декілька земельних ділянок, загальна площа яких не перевищує 0,25 га, в селищі – одна земельна ділянка, площа якої не більше як 0,15 га, і місті – одна земельна ділянка, площа якої не більше як 0,10 га, враховуючи положення п. 281.2 ст. 281 ПКУ, звільнення від сплати земельного податку щодо всіх земельних ділянок, оскільки їх площа не перевищує граничні межі встановлені для села, селища і міста.
З метою звільнення такій фізичній особі необхідно звернутися письмово (у довільному форматі) в паперовій або в електронній формі (через меню «Листування з ДПС» приватної частини Електронного кабінету або через мобільний застосунок «Моя податкова») із копією документа, що посвідчує право на пільгу, до контролюючого органу за своїм місцем реєстрації або за місцем знаходження земельних ділянок. При цьому в листі зазначаються всі земельні ділянки щодо яких застосовується пільга.
Комментарии: 0
| Оставить комментарий
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області нагадує.
Відповідно до п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу (далі – ПКУ) платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та нежитлової нерухомості.
Пунктом 1 ст. 320 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-ІУ зі змінами і доповненнями (далі – ЦКУ) визначено, що власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.
Суб’єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи.
Фізичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, в тому числі і нерухомого майна комерційного призначення, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати (ст. 325 ЦКУ).
Оскільки ст. 266 ПКУ не визначено такого платника як фізична особа – підприємець, то такий платник – власник об’єктів житлової та нежитлової нерухомості сплачує податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за нормами, передбаченими для фізичних осіб.
Комментарии: 0
| Оставить комментарий
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звертає увагу, що згідно з п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 01 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) (далі – Декларація) на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 ПКУ, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої Декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних Декларацій. При поданні першої Декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну Декларацію, що звільняє його від обов’язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним (п. 286.3 ст. 286 ПКУ).
За нововідведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі платник плати за землю подає Декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним (абзац перший п. 286.4 ст. 286 ПКУ).
Відповідно до п. 286.1 ст. 286 ПКУ підставою для нарахування земельного податку є:
а) дані державного земельного кадастру;
б) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;
в) дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю);
г) дані сертифікатів на право на земельні частки (паї);
ґ) рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв);
д) дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї);
е) дані Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначеного у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Пунктом 287.1 ст. 287 ПКУ встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Статтею 126 Земельного кодексу України встановлено, що офіційним визнанням і підтвердженням державою факту набуття або припинення відповідного права є державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відповідно до Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Таким чином, з урахуванням п. 287.1 ст. 287 ПКУ, якщо юридичною особою в межах одного календарного місяця поточного року була придбана і відчужена земельна ділянка, то така юридична особа подає Декларацію, в якій визначає податкове зобов’язання по земельному податку за фактичний період перебування у неї земельної ділянки у власності у поточному році.
При цьому у колонці 7 розд. І Декларації зазначається частка днів у місяці, розрахована за формулою: кількість днів володіння або користування у місяці/загальна кількість днів у місяці (примітка 12 до Декларації).
Комментарии: 0
| Оставить комментарий
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звертає увагу, що
29 червня 2026 року, понеділок, останній день сплати за травень 2026 року єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) гірничими підприємствами за найманих працівників.
Нагадуємо, що роботодавці зобов’язані сплачувати єдиний внесок при кожній виплаті фізичній особі суми винагороди за виконану роботу (надані послуги) за цивільно-правовими договорами одночасно з такими виплатами.
Якщо сума винагороди за виконану роботу (надані послуги) за цивільно-правовими договорами нарахована, але не виплачена, то єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, сплачується не пізніше 20 числа (для гірничих підприємств – не пізніше 28 числа) наступного місяця.
Звертаємо увагу, що відповідно до п. 5 розд. IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (із змінами та доповненнями), у разі якщо останній день строків сплати єдиного внеску припадає на вихідний або святковий день, останнім днем таких строків сплати єдиного внеску вважається перший робочий день, що настає за вихідним, святковим або неробочим днем.
Комментарии: 0
| Оставить комментарий
У січні – травні 2026 року платники Дніпропетровщини за видобування нафти спрямували до загального фонду державного бюджету понад 14,2 млн грн рентної плати.
Нагадуємо, що 30.06.2026 – останній день сплати за травень 2026 року рентної плати за: користування надрами при видобуванні вуглеводневої сировини; користування радіочастотним ресурсом України; транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами територією України; за транзитне транспортування трубопроводами аміаку територією України.
Комментарии: 0
| Оставить комментарий
Упродовж січня – травня поточного року до місцевих бюджетів Дніпропетровщини юридичні особи – платники єдиного податку спрямували понад 397,6 млн гривень. Порівняно з відповідним періодом минулого року надходження збільшились майже на 34,0 млн грн, або на 9,3 відсотка.
Звертаємо увагу, що заява про застосування спрощеної системи оподаткування подається до контролюючого органу за місцем податкової адреси не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу.
Для підтвердження статусу платника єдиного податку третьої групи юридична особа отримує витяг з реєстру платників єдиного податку в паперовому вигляді безпосередньо у контролюючому органі за місцем податкової адреси.
Комментарии: 0
| Оставить комментарий
Протягом січня – травня 2026 року фізичні особи – платники транспортного податку поповнили місцеві бюджети Дніпропетровщини на понад 8,8 млн гривень. Як підкреслив в. о. начальника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області Юрій Павлютін, надходження перевищили показник січня – травня минулого року на понад 4,6 млн грн і зросли більш ніж у 2 рази (на 110,3 відсотка).
«Належне та безперервне наповнення місцевих бюджетів забезпечує ефективне функціонування бюджетної сфери, а також реалізацію життєво необхідних потреб мешканців територіальних громад. Висловлюємо вдячність платникам за сумлінність і відповідальність під час сплати податків», – акцентував керівник податкової служби Дніпропетровщини.
Нагадуємо, що наказом Міністерства фінансів України від 14 січня 2011 року № 11 «Про бюджетну класифікацію» (із змінами і доповненнями) затверджено наступну Класифікацію доходів бюджету по транспортному податку:
18011000 «Транспортний податок з фізичних осіб»;
18011100 «Транспортний податок з юридичних осіб».
Комментарии: 0
| Оставить комментарий