13:29
Ментальне здоров’я – тренінг для податківців Дніпропетровщини
20.06.2024 09:01
В рамках меморандуму за ініціативи в. о. начальника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (ГУ ДПС) Федаш Наталі та сприяння голови Дніпропетровської обласної організації профспілки працівників охорони здоров’я України Валевської Ольги за участі представників Дніпропетровського обласного інформаційно-аналітичного центру медичної статистики Дніпропетровської обласної ради відбулась лекція-тренінг для податківців Дніпропетровщини з основ ментального здоров’я.
Одна з її цілей — допомогти кожному знайти можливості посилення власної стійкості, навчити, як розвивати її самостійно.
Психологічні проблеми наростають непомітно, впливають на всі сфери життя та знижують здатність протистояти викликам. Вчимося по-новому будувати взаємодію. Бо тепер усі ми – люди із досвідом війни. Маємо бути уважними та бережливими одне до одного.
Працюємо далі!
Коментарі: 0
| Залишити коментар
Як ФОП єдиного податку (крім е-резидента) відмовитись від застосування спрощеної системи оподаткування...
20.06.2024 08:57
Як фізичній особі – підприємцю – платнику єдиного податку (крім е-резидента) відмовитись від застосування спрощеної системи оподаткування та у яких випадках така відмова є обов’язковою?
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області доводить до відома.
Відповідно до п. 298.2 ст. 298 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) відмова від спрощеної системи оподаткування платниками єдиного податку першої – третьої груп здійснюється в порядку, визначеному підпунктами 298.2.1 – 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПКУ.
Для відмови від спрощеної системи оподаткування суб’єкт господарювання не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку нового календарного кварталу (року) подає до контролюючого органу заяву (п.п. 298.2.1 п. 298.2 ст. 298 ПКУ).
Платники єдиного податку можуть самостійно відмовитися від спрощеної системи оподаткування у зв’язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених ПКУ, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому подано заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв’язку з переходом на сплату інших податків і зборів (п.п. 298.2.2 п. 298.2 ст. 298 ПКУ).
Згідно з п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПКУ платники єдиного податку, зокрема, фізичні особи – підприємці зобов’язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених ПКУ, у таких випадках та в строки:
1) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки – з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;
2) у разі перевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого п.п. 3 п. 291.4 ст. 291 ПКУ, платниками єдиного податку першої і другої груп, які використали право на застосування інших ставок, встановлених для третьої групи, – з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;
3) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи (крім платників єдиного податку третьої групи – електронних резидентів (е-резидентів)), – з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;
4) у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у п. 291.6 ст. 291 ПКУ (крім платників єдиного податку третьої групи – електронних резидентів (е-резидентів)), – з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків.
При цьому п. 291.6 ст. 291 ПКУ передбачено, що платники єдиного податку першої – третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі – готівковій або безготівковій (у тому числі з використанням електронних грошей);
5) у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, – з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності;
6) у разі перевищення чисельності фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку, – з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено таке перевищення;
7) у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку (крім платників єдиного податку третьої групи – електронних резидентів (е-резидентів)), – з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності;
8) у разі наявності податкового боргу у розмірі, що перевищує суму, визначену абзацом третім п. 59.1 ст. 59 ПКУ, на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів – в останній день другого із двох послідовних кварталів.
Слід зазначити, що абзацом третім п. 59.1 ст. 59 ПКУ визначено, що податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
9) у разі здійснення платниками першої або другої групи діяльності, яка не передбачена у підпунктах 1 або 2 п. 291.4 ст. 291 ПКУ відповідно, – з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому здійснювалася така діяльність.
Водночас відповідно до п. 293.8 ст. 293 ПКУ ставки, встановлені пп. 293.3 – 293.5 ст. 293 ПКУ, застосовуються з урахуванням таких особливостей:
1) платники єдиного податку першої групи, які у календарному кварталі перевищили обсяг доходу, визначений для таких платників у п. 291.4 ст. 291 ПКУ, з наступного календарного кварталу за заявою переходять на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку другої або третьої групи, або відмовляються від застосування спрощеної системи оподаткування.
Такі платники до суми перевищення зобов’язані застосувати ставку єдиного податку у розмірі 15 відсотків.
Заява подається не пізніше 20 числа місяця, наступного за календарним кварталом, у якому допущено перевищення обсягу доходу;
2) платники єдиного податку другої групи, які перевищили у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначений для таких платників у п. 291.4 ст. 291 ПКУ, в наступному податковому (звітному) кварталі за заявою переходять на застосування ставки єдиного податку, визначеної для платників єдиного податку третьої групи, або відмовляються від застосування спрощеної системи оподаткування.
Такі платники до суми перевищення зобов’язані застосувати ставку єдиного податку у розмірі 15 відсотків.
Заява подається не пізніше 20 числа місяця, наступного за календарним кварталом, у якому допущено перевищення обсягу доходу;
3) платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи – підприємці), які перевищили у податковому (звітному) періоді обсяг доходу, визначений для таких платників у п. 291.4 ст. 291 ПКУ, до суми перевищення застосовують ставку єдиного податку у розмірі 15 відс., а також зобов’язані у порядку, встановленому главою 1 «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності» розд. XIV ПКУ, перейти на сплату інших податків і зборів, встановлених ПКУ.
Заява подається не пізніше 20 числа місяця, наступного за календарним кварталом, у якому допущено перевищення обсягу доходу.
Інформація розміщена на вебпорталі ДПС України за посиланням
https://tax.gov.ua/media-tsentr/novini/794552.html
Коментарі: 0
| Залишити коментар
Задекларована праця = трудові і соціальні права
20.06.2024 08:55
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звертає увагу, що ДПС України на вебпорталі за посиланням https://tax.gov.ua/media-tsentr/novini/794418.html повідомила.
Працювати за трудовим договором – вигідно!
З моменту укладення трудового договору ви – найманий працівник, який має трудові права й соціальні гарантії.
Незадекларованого працівника можуть звільнити в будь-який день. А якщо у вас є трудовий договір, роботодавець має попередити про звільнення за два місяці.
Коментарі: 0
| Залишити коментар
Не декларуєте працівників – ризикуєте втратити гроші!
20.06.2024 08:53
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомляє.
Не уклали трудовий договір із найманим працівником? Будьте готові сплатити великий штраф, який може суттєво вдарити по вашому бізнесу. Сума фінансової санкції може сягати 240 тисяч гривень за кожного неоформленого працівника.
За ці кошти можна два роки виплачувати працівнику заробітну плату на рівні мінімальної (8000 грн) та сплачувати усі податки та збори.
Інформація розміщена на вебпорталі ДПС України за посиланням
https://tax.gov.ua/media-tsentr/novini/794647.html
Коментарі: 0
| Залишити коментар
Ментальне здоров’я – тренінг для податківців Дніпропетровщини
19.06.2024 11:44
В рамках меморандуму за ініціативи в. о. начальника Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (ГУ ДПС) Федаш Наталі та сприяння голови Дніпропетровської обласної організації профспілки працівників охорони здоров’я України Валевської Ольги за участі представників Дніпропетровського обласного інформаційно-аналітичного центру медичної статистики Дніпропетровської обласної ради відбулась лекція-тренінг для податківців Дніпропетровщини з основ ментального здоров’я.
Одна з її цілей — допомогти кожному знайти можливості посилення власної стійкості, навчити, як розвивати її самостійно.
Психологічні проблеми наростають непомітно, впливають на всі сфери життя та знижують здатність протистояти викликам. Вчимося по-новому будувати взаємодію. Бо тепер усі ми — люди із досвідом війни. Маємо бути уважними та бережливими одне до одного.
Працюємо далі!
Коментарі: 0
| Залишити коментар
На обліку в податковій службі Дніпропетровщини – понад 286,5 тис. суб’єктів господарювання
19.06.2024 09:59
Станом на 01.06.2024 на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області знаходилось 286 508 представників бізнесу. Кількість суб’єктів господарювання збільшилась на 16 216 осіб (станом на 01.06.2023 – 270 292 особи).
Юридичних осіб на початок червня 2024 року зареєстровано 119 177 (станом на 01.06.2023 – 116 798), ФОПів – 167 331 особа (станом на 01.06.2023 – 153 494 особи).
У порівнянні з відповідним періодом 2023 року кількість юридичних осіб збільшилась на 2 379 осіб, ФОПів – на 13 837 осіб.
Звертаємо увагу, що у разі, якщо у юридичної особи місцезнаходження зареєстровано в одному адміністративному районі, а офіс і виробництво розташовані в інших районах, така юридична особа повинна стати на облік в контролюючому органі за місцем розташування офісу, тобто це основне місце обліку, а також, в контролюючому органі за місцем розташування (реєстрації), у разі наявності, підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об’єктів оподаткування або об’єктів, які пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).
Коментарі: 0
| Залишити коментар
Визначення підстав для заповнення заяви про підтвердження резидентського статусу для уникнення подвійного оподаткування
19.06.2024 09:57
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області інформує.
Заява про підтвердження резидентського статусу для уникнення подвійного оподаткування (далі – Заява) є додатком до Порядку підтвердження статусу податкового резидента України для уникнення подвійного оподаткування відповідно до норм міжнародних договорів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 19.08.2022 № 248, із змінами.
Формою Заяви передбачено зазначення підстави, за якою платника податків можна визначити резидентом України.
Відповідно до п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу (далі – ПКУ) резиденти – це:
а) юридичні особи та їх відокремлені особи, які утворені та провадять свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням як на її території, так і за її межами;
б) дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва України за кордоном, які мають дипломатичні привілеї та імунітет;
в) фізична особа – резидент – фізична особа, яка має місце проживання в Україні.
У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв’язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від’їзду) протягом періоду або періодів податкового року.
Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім’ї або її реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності.
Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення п.п. «в» п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.
Якщо всупереч закону фізична особа – громадянин України має також громадянство іншої країни, то з метою оподаткування цим податком така особа вважається громадянином України, який не має права на залік податків, сплачених за кордоном, передбаченого ПКУ або нормами міжнародних угод України.
Якщо фізична особа є особою без громадянства і на неї не поширюються положення абзаців першого – четвертого п.п. «в» п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, то її статус визначається згідно з нормами міжнародного права.
Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому ПКУ, або її реєстрація як самозайнятої особи.
Для цілей п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 ПКУ не вважається достатньою умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи набуття особою статусу електронного резидента (е-резидента).
З урахуванням зазначеного, юридична особа при заповненні Заяви обирає підставу «реєстрація в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань або в Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків».
Фізична особа при заповненні Заяви на власний розсуд та з урахуванням п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 ПКУ, обирає одну з таких підстав:
«реєстрація в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань або в Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків»;
«тісні особисті чи економічні зв’язки (центр життєвих інтересів) в Україні»;
«має місце постійного проживання в Україні»;
«перебуває в Україні не менше 183 днів (включно з днями приїзду та від’їзду) протягом періоду або періодів податкового року»;
«інше» (із зазначенням підстави).
Коментарі: 0
| Залишити коментар
Які форми фінансової звітності подають неприбуткові організації?
19.06.2024 09:48
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області інформує, що відповідно до частини восьмої ст. 19 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-IV (далі – ГКУ) усі суб’єкти господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, виділені на окремий баланс, зобов’язані вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які провадять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці) бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.
Згідно з п. 1 частини другої ст. 55 ГКУ суб’єктами господарювання є, зокрема господарські організації – юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV (далі – ЦКУ), державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до ЦКУ, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.
Згідно з п. 1 ст. 85 ЦКУ непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.
Відповідно до Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 року № 419 (далі – Порядок № 419), фінансова звітність та консолідована фінансова звітність складаються за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку (далі – НП(С)БО) або міжнародними стандартами фінансової звітності (далі – міжнародними стандартами), або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі відповідно до законодавства (абзац другий п. 2 Порядку № 419).
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України від 16 липня 1999 року № 996–XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996).
Частиною першою ст. 2 Закону № 996 встановлено, що Закон № 996 поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності, які зобов’язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції з виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів з урахуванням бюджетного законодавства.
Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства (частина перша ст. 3 Закону № 996).
Згідно з абзацом першим частини першої ст. 11 Закону № 996 підприємства зобов’язані складати фінансову звітність на підставі даних бухгалтерського обліку.
Абзацом першим частиною четвертою ст. 11 Закону № 996 встановлено, що склад та форми фінансової звітності, консолідованої фінансової звітності, звіту про управління та звіту про платежі на користь держави підприємств (крім банків), фінансової звітності про виконання бюджетів встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики.
Відповідно до частини другої ст. 2 Закону № 996 для цілей Закону № 996 підприємства (крім бюджетних установ) можуть належати до таких категорій підприємств – мікропідприємств, малих, середніх або великих підприємств.
Форма і склад статей фінансової звітності визначаються Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73 «Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» (далі – НП(С)БО 1), норми якого застосовуються до фінансової звітності і консолідованої фінансової звітності юридичних осіб усіх форм власності (крім банків та бюджетних установ), які зобов’язані подавати фінансову звітність згідно із законодавством (п. 2 розд. I НП(С)БО 1).
Згідно з абзацом першим п. 1 розд. ІІ НП(С)БО 1 фінансова звітність складається з: балансу (звіту про фінансовий стан), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності.
Питання розкриття інформації за статтями балансу (звіту про фінансовий стан), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал розглядається у Методичних рекомендаціях щодо заповнення форм фінансової звітності, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 28.03.2013 № 433 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності».
Відповідно до частини третьої ст. 11 Закону № 996 для мікропідприємств, малих підприємств, непідприємницьких товариств і представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності, крім тих, що зобов’язані складати фінансову звітність за міжнародними стандартами, встановлюється скорочена за показниками фінансова звітність у складі балансу та звіту про фінансові результати.
Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 25 «Спрощена фінансова звітність», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 № 39 «Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 «Спрощена фінансова звітність»» (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 24.01.2011 № 25) (далі – НП(С)БО 25).
НП(С)БО 25 установлює зміст і форму Фінансової звітності малого підприємства в складі Балансу (форма № 1-м) і Звіту про фінансові результати (форма № 2-м) та порядок її заповнення, а також зміст і форму Фінансової звітності мікропідприємства в складі Балансу (форма № 1-мс) і Звіту про фінансові результати (форма № 2-мс) та порядок її заповнення. Показники цих звітів наводяться у тисячах гривень з одним десятковим знаком (п. 1 розд. І НП(С)БО 25).
Згідно з п. 2 розд. I НП(С)БО 25 норми Національного положення (стандарту) застосовуються мікропідприємствами, малими підприємствами, непідприємницькими товариствами, представництвами іноземних суб’єктів господарської діяльності (крім підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за МСФЗ), зокрема:
1) для складання Фінансової звітності малого підприємства:
- малими підприємствами – юридичними особами, які визнані такими відповідно до Закону № 996;
- представництвами іноземних суб’єктів господарської діяльності;
2) для складання Фінансової звітності мікропідприємства:
- мікропідприємствами – юридичними особами, які визнані такими відповідно до Закону № 996;
- непідприємницькими товариствами.
Також зазначені підприємства можуть самостійно визначати доцільність складання фінансової звітності за формами, наведеними у НП(С)БО 1.
Відповідно до п.п. 133.4.6 п. 133.4 ст. 133 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) до неприбуткових організацій, що відповідають вимогам п. 133.4 ст. 134 ПКУ і не є платниками податку, зокрема, можуть бути віднесені бюджетні установи.
Підпунктом 14.1.17 п. 14.1 ст. 14 ПКУ визначено, що поняття «бюджетна установа» вживається у значенні, наведеному у Бюджетному кодексі України від 08 липня 2010 року № 2456-VI, із змінами (далі – БКУ).
Згідно з п. 12 частини першої ст. 2 БКУ бюджетні установи – органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.
Склад, форми, принципи підготовки та подання фінансової звітності в державному секторі, загальні вимоги до визнання і розкриття її елементів визначає Національне положення (стандарту) бухгалтерського обліку в державному секторі 101 «Подання фінансової звітності»», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2009 № 1541 «Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку в державному секторі 101 «Подання фінансової звітності»» (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 24.12.2010 № 1629) (далі – НП(С)БО 101) (п. 1 розд. I НП(С)БО 101).
Згідно з пунктом 1 розд. ІV НП(С)БО 101 фінансова звітність складається з: балансу, звіту про фінансові результати, звіту про власний капітал, звіту про рух грошових коштів та приміток до річної фінансової звітності.
Примітки до річної фінансової звітності (форма № 5-ДС), затверджено наказом Міністерства фінансів України від 29.11.2017 № 977 «Про затвердження типової форми № 5-дс «Примітки до річної фінансової звітності» (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 27.11.2018 № 940).
Відповідно до частини другої ст. 12 прим. 1 Закону № 996 підприємства, що становлять суспільний інтерес, публічні акціонерні товариства, суб’єкти господарювання, які здійснюють діяльність у видобувних галузях, материнські підприємства груп, у складі яких є підприємства, що становлять суспільний інтерес, материнські підприємства великої групи, які не належать до категорії великих підприємств, а також підприємства, які провадять господарську діяльність за видами, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, складають фінансову звітність та консолідовану фінансову звітність за міжнародних стандартів.
Згідно з частиною третьою ст. 12 прим. 1 Закону № 996 підприємства, крім тих, що зазначені в частині другій ст. 12 прим. 1, самостійно визначають доцільність застосування міжнародних стандартів для складання фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності.
Відповідно до частини шостої ст. 11 Закону № 996 фінансова звітність та консолідована фінансова звітність за міжнародних стандартів складаються на підставі таксономії фінансової звітності за міжнародних стандартів, яка оприлюднена державною мовою на офіційному вебсайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту.
Ураховуючи зазначене, неприбуткові організації складають фінансову звітність відповідно до зазначених вище нормативно-правових актів.
Коментарі: 0
| Залишити коментар
Умови, за яких резидент Дія Сіті може обрати третю групу платника єдиного податку
19.06.2024 09:43
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повідомляє.
Згідно з підпунктами 14.1.282 та 14.1.284 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) поняття «резидент Дія Сіті» та «реєстр Дія Сіті» вживаються в ПКУ у значеннях, визначених Законом України від 15 липня 2021 року № 1667-ІХ «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні» (далі – Закон № 1667).
Відповідно до п. 11 частини першої ст. 1 Закону № 1667 резидент Дія Сіті – юридична особа, яка відповідно до Закону № 1667 набула статусу резидента Дія Сіті та згідно з інформацією, що міститься у реєстрі Дія Сіті, перебуває у зазначеному статусі.
Реєстр Дія Сіті – реєстр, який ведеться в електронній формі та містить інформацію про юридичних осіб, які перебувають або перебували у статусі резидента Дія Сіті (п. 10 частини першої ст. 1 Закону № 1667).
Главою 1 розд. XIV ПКУ встановлено правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку.
Відповідно до п.п. 3 п. 291.4 ст. 291 ПКУ до платників єдиного податку, які відносяться до третьої групи, належать, зокрема, юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.
Види діяльності, які не дозволяють юридичним особам обрати спрощену систему оподаткування, наведено у п. 291.5 ст. 291 ПКУ.
Поряд з цим, п.п. 10 п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПКУ визначено що платники єдиного податку зобов’язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених ПКУ, у разі набуття платником податку статусу резидента Дія Сіті – з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому платник податку набув статус резидента Дія Сіті.
Пунктами 4 і 6 частини третьої ст. 8 Закону № 1667 передбачено, що до реєстру Дія Сіті вносяться, зокрема, такі відомості:
- дата набуття юридичною особою статусу резидента Дія Сіті;
- відомості про дату та підставу втрати юридичною особою статусу резидента Дія Сіті.
Слід зазначити, що підстави за яких втрачається статусу резидента Дія Сіті визначені ст. 9 Закону № 1667.
Зокрема, у разі отримання від резидента Дія Сіті заяви про припинення статусу резидента Дія Сіті відповідно до п. 1 частини першої ст. 9 Закону № 1667 центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері цифрової економіки приймає рішення про втрату статусу резидента Дія Сіті.
Враховуючи зазначене, юридична особа, яка є резидентом Дія Сіті та платником податку на прибуток підприємств на загальних підставах, може обрати третю групу платника єдиного податку за умови втрати статусу резидента Дія Сіті та дотримання вимог, встановлених главою 1 розд. XIV ПКУ.
Коментарі: 0
| Залишити коментар
За яких умов актив визнається основним засобом?
19.06.2024 09:42
Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звертає увагу, що відповідно до п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України в податковому обліку основними засобами вважаються матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 20 тис. грн, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 20 тис. грн і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).
Коментарі: 0
| Залишити коментар
Усі права захищені. Використання матеріалів сайту можливо тільки з дозволу власника.
Про проект :: Реклама на сайті
