Руки, що тягнуться до інжиру

Виставка є продовженням довготривалої перформативної практики Елізи та Георгія Мамардашвілі, що від 2020 року вибудовується навколо відстані як умови близькості. У центрі цієї практики — те, що відбувається з досвідом, коли він переходить від одного до іншого: що може бути передане, а що залишається невимовним і неперекладним.

Експозиція об'єднує рисунки, тексти, фотографії, тканину, мапи, передані й знайдені предмети — усе те, що протягом шести років ставало частиною спільної практики Елізи та Георгія.

Ці речі не утворюють хронологічного архіву й не складаються в завершену історію. У просторі виставки зв'язки між ними виникають через відстані, повторення, паузи й переходи, що визначали ритм спільної практики.

Однією з перших форм співтворення стало передавання матеріалів. Еліза надсилала Георгію папір ручного лиття, тканину, дошки з левкасом. Вони долали фізичну відстань й поверталися зміненими — з рисунками, назвами місць, літерами. Розмова могла перейти в рисунок, рисунок — у маршрут, а назване місце — стати напрямком руху.

У 2021 році Георгій намалював для Елізи мапу перед її першою подорожжю до Сакартвело. Місця, які раніше існували для неї в батькових розповідях, вона починає проходити сама. Почуте набуває тілесного виміру — через рух, тривалість дороги й присутність. Повертаючись із фотографіями, текстами, рисунками, рослинами та матеріальними слідами подорожі, Еліза продовжує передавання у зворотному напрямку.

Після початку повномасштабного російського вторгнення у 2022 році, відстань набула іншої ваги. Георгій продовжує жити у прифронтовому Запоріжжі, у той час як як Еліза переїхала з Харкова до Львова. Спільна практика дозволяє побачити, як війна втручається у вже сформовані людські зв'язки й змінює умови їхнього продовження.

Перший показ проєкту відбувається в Дніпрі, неподалік Запоріжжя, де сьогодні живе Георгій. Зібрані в одному просторі роботи не підсумовують шість років взаємодії, а стають ще одним способом її продовжити.

Еліза Мамардашвілі (нар. 1987, Запоріжжя, Україна) — українська художниця грузинського походження. Її практика зосереджена на тяглості пам'яті, родинних зв'язках, близькості й відстані. Досвід материнства посилив увагу художниці до тілесності й тривалості. Мамардашвілі працює з рисунком, текстом, тканиною, об'єктами та аналоговим кіно. Метод має перформативний характер і формується через дію та взаємодію з матеріалом. У 2016 році здобула ступінь магістра монументального живопису в Харківській державній академії дизайну і мистецтв. Живе та працює у Львові.

Георгій Мамардашвілі (нар.1958, в селі Маглакі Цхалтубського району Сакартвело) — лікар-стоматолог-ортопед. З 1983 року живе й працює в Запоріжжі. Малювати почав у 2020 році. Відтоді разом із донькою працює над проєктом «Руки, що тягнуться до інжиру», у якому з рисунків, спогадів, розмов і спільних дій поступово формується мова. Георгій любить готувати, робити сир та спостерігати за зорями. «Якось я подивився в небо й помітив велику зірку, що віддалялася — велетенську зірку. Відтоді я її більше не бачив, але постійно шукаю».

Примітка:
У розкладі можливі зміни. Будь ласка, уточнюйте інформацію за телефонами закладів, в яких відбуваються зазначені події.
Час сеансів у кінотеатрах може змінюватися без попередження!
Зверніть увагу, що зміна репертуару в кінотеатрах відбувається по четвергах.